Читать реферат по истории: "Українські народні обряди пов’язані з рослинами" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Поряд із барвінком Калина широко викори­стовувалася у народній обрядовості, зок­рема весільній: китицями Калини прикрашали весільний коровай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце. Водночас схилена над водою Калина нагадує про смуток і журбу:

Червоная калинонька

На яр-воду схилилася...

Там дівчина журилася

Як і багато інших рослин, Калина поєднує в собі «красиве і корисне» (М.Т. Рильсь­кий). Калинові ягоди, кора, цвіт — випро­бувані ліки в народній медицині. МАК. Широко розповсюдженим було вірування в чудодійні властивості Мак як оберегу від лиходійства відьом, упирів та інших істот. Особливу силу, як вважалося, мав польовий Мак, зерна якого самі виси­палися з голівок, — так званий видюк. Як­що таким М. обсипати обійстя, то жоден упир чи злий дух не зможе зайти в нього, поки не збере і не порахує всі зернята. Щоб охоронити від відьми дійну корову, її обсипали Маком, освяченим на Маковія (1 серпня за ст. ст.) або на Спаса (6 серпня), примовляючи: Коли цей мак збереш, тоді від моєї корови молоко відбереш. На Волині, аби припинити засуху, вки­дали у криницю певну кількість зерен свяченого Маку.

Мак використовували також із лікуваль­ною метою, переважно як снотворне.

У фольклорі Мак є символом краси: Гар­на дівка, як маківка; Гарне, як мак го­родній. У піснях маків цвіт прирівнюєть­ся до швидкоплинного людського життя:

Пройшов мій вік, як маків цвіт,

Що вдень цвіте, а вночі опаде.

Можна зустріти також поетичне порів­няння маківки з матір'ю— головою роду:

Да нема цвіту, світлішого над маківку,

Да нема роду, ріднішого над матінку. М'ЯТА широко використовується в народній медицині, займає почесне місце в народних піснях та обрядах, її незмін­ний епітет — кудрява. Як і калина, М’ята є символом дівочої краси й цноти. У фоль­клорі М’ята нерідко згадується поруч із ру­тою, утворюючи немовби одну рослину — руту-м'яту:

По садочку ходжу я, ходжу,

Руту-м'яту саджу я, саджу,

Рута-м'ята да й не прийнялася,

Родиночка й одріклася.

М’ята відігравала важливу роль у весіль­ній обрядовості. За традицією, вінок для молодої та вінки для дружок плели з М’яти, барвінку і рути. ОСИКА вважалася нечистим, закля­тим деревом, оскільки на ній, за христи­янською легендою, повісився Іуда. Ця ж легенда пояснювала постійне, навіть у безвітря, тремтіння листя Осики. Тому з її де­ревини не годилося споруджувати оселі.

Водночас Осика використовували як один із найбільш надійних оберегів від відьом, упирів тощо. Щоб уберегти молочну ко­рову від посягань відьми, в огорожу до­вкола обори встромляли осикові кілки. За допомогою осикової палички можна було також примусити відьму, що обернулася твариною, повернути свій справжній виг­ляд. Щоб упир не міг вийти зі своєї моги­ли, в неї вбивали осиковий кілок. Так само вважалося, що для припинення засухи в могилу самогубця треба вкопати кілок із Осики і полити його водою. З осиковою пали­цею можна було пройти вночі лісом, не остерігаючись нечистої сили. ПАПОРОТЬ — реліктова трав'яниста рослина, що ніколи не цвіте, розмножую­чись вегетативно. Проте, за народними повір'ями, в ніч на Івана Купала (24 черв­ня за ст.ст.) на коротку мить з'являється вогнена квітка Папороті Той, кому вдається зір­вати її,

Похожие работы