Читать реферат по журналистике: "Моральні чинники у зовнішній політиці та роль мас-медіа" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

У січні 1898 року різко загострилися відносини між Сполученими Штатами Америки та Іспанією щодо Куби, яка була іспанською колонією. Американська преса вимагала війни. Газета "Нью-Йорк Джорнелл" друкувала з номера в номер побрехеньки про звірства іспанських вояків на острові, її власник Вільям Рендолф Герст відрядив до Гавани художника, який мав надсилати малюнки злочинів іспанців. Коли той не знайшов на Кубі чогось подібного, Герст надіслав йому телеграму, зміст якої став широковідомим: "Перебувайте на місці. Ви забезпечите малюнки, а я забезпечу війну". І досі багато дослідників використовують цей факт як приклад впливу американської преси на владу та її політику. Насправді Герст діяв в унісон з американським урядом, оскільки достеменно знав, що війни з Іспанією бажає правлячий істеблішмент і сам президент Мак-Юнлі. Влада потребувала підтримки громадськості та намагалася сформувати потрібну громадську думку через засоби масової інформації. Та ж "Нью-Йорк Джорнелл" надрукувала і секретний лист шефа дипломатичної місії Іспанії у Вашингтоні, в якому про американського президента говорилося образливим тоном: Мак Кінлі було названо "слабким" та "ручним" президентом. (Есопотіві, 03.01.98. Р.48)

За характеристикою Б. Коена, яка виявилася справедливою аж до 60-х років, преса була служницею уряду, його пропагандистським рупором, коли справа стосувалася зовнішньої політики. Тобто правляча еліта використовує засоби масової інформації для поширення лише тої інформації, оприлюднення якої вигідне цій еліті. Головною причиною такого становища, на думку Коена, був мізерний громадський інтерес до подій на міжнародній арені: «Головним ринком для висвітлення зовнішньої політики американською пресою є невеличка політична еліта...». Отож, американські мас-медіа не були зацікавлені, передусім, через причини комерційної недоцільності (мізерна аудиторія не заохочує до співпраці рекламодавців) розвивати висвітлення міжнародних процесів. Нарешті, не варто забувати про американську специфіку, що визначається тривалим періодом ізоляціонізму, відсутністю загальнонаціональної преси у звичних європейських формах.

Таким чином, американський уряд виступав не лише майже єдиним джерелом зовнішньополітичної інформації, ані тлумачем.

Попри критичні стріли на адресу мас-медіа, той же Коен водночас зазначав, що «оскільки уряд залежить від новин (мається на увазі інформаційна діяльність ЗМІ - Т.П., І.С.), преса є учасником формування зовнішньої політики». За точку відліку змін, які сталися, можна взяти війну США у В'єтнамі. І це справедливо. За загальним переконанням, спершу американський уряд програв ту війну на телевізійних екранах самої Америки. Згідно з дослідженнями, понад 90 відсотків усіх показаних матеріалів на трьох головних каналах - Ей-Бі-Сі, еН-Бі-Сі та Сі-Бі-еС - негативно оцінювали американську політику у В'єтнамі.

Яскравою ілюстрацією ворожості позицій уряду та мас-медіа щодо в'єтнамської війни може служити історія з сюжетом у програмі новин телемережі Сі-Бі-еС 3-го серпня 1965 року. Молодий журналіст Морлі Сейфер передав репортаж про каральну акцію, яку американські військові провели у селі Кам Не. Запідозривши селян у пособництві комуністичним

Похожие работы