Читать реферат по философии: "Буття людини і буття світу" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Буття людини і буття світу.

Виконав:

______________________________________________________________Розвернуту концепцію цього роду вперше створили німецькі екзистенціалісти. В 1927 році вийшла книга М. Хайдеггера 'Буття і час', де був розроблений перший проект езистенціалістичного вчення про буття (онтології). В цілій лаві робіт 20-30-х років К. Ясперс запропонував свій варіант онтології. Згодом, спираючись на розробки німецьких мислителів К. П. Сартр створив оновлене розуміння буття (особливо в книзі 'Буття і ніщо'). Ще раніше нові, некласичні варіанти онтології, вплинути на екзистенціалістів, розробляв Е. Гуссерль (1856- 1938) засновник феноменологічного напряму, протягом всього сторіччя що збережеться великий вплив в філософії. Феноменологічну школу пройшли видні філософи XX сторіччя - один з засновників релігійної (католицької) антропології М. Шелер (1874-1928) творець 'критичної онтології' Н. Гартман (1882-1950) М. Мерло-Понті (1908-1961). Феноменологія сильно вплинула на багато інших філософських напрямків: екзистенціалізм, герменевтику і т. д.

Чому ж особлива увага філософських напрямків ,що розглядаються привернула вчення про буття? І як це поєднати з поворотом до людини? Адже в філософії XX сторіччя,на відміну від традиційної онтології, не світ, не природа, а людина ставала проблемною точкою відрахунку. Філософи XX сторіччя стали рішуче переглядати внутріфілософські пріоритети минулого. Вони заперечували тим представникам класичної онтології, що відштовхувались від самостійного буття світу і від нього рухалися до розуміння людини, поставленої в залежність від світу. В таких випадках, говорили вони, філософія і перетворювалася в 'філософію речей', а людина найчастіше також розглядалася як річ. Не менш категоричними були заперечення проти тих напрямків класичної філософії, де на перший план висувалися логіка, гносеологія, теорія ідей: панування 'філософії ідей', стверджували прибічники 'нової онтології', перетворює людину в свого роду пізнавальну машину.

На противагу класичному онтологізму і гносеологізму представники напрямків що аналізуються вважали необхідним справді зробити людину центром філософії. Адже сама людина є, існує, є буттям, при цьому буттям особливим. Філософи-класики розглядали 'буття' як гранично широке (людське) поняття про світ і в той же час вважали буття

цілком незалежним від людини. Винятком було вчення Канта. В ньому філософи XX сторіччя особливо високо оцінили ту ідею, згідно якої світ ми бачимо винятково крізь призму людської свідомості.Предмет світу, самий світ існують в собі, цілком незалежно від свідомості, але 'в собі' вони нам, людям, не видні. Оскільки світ,предмети і процеси світу є людина, то результати його усвідомлення вже невіддільні від людини. До цих тез Канта, значно посилюючи їхній субъективистский крен, приєднуються не тільки феноменологи, екзистенціалісти, персоналісти, але і представники багатьох інших напрямків. Однак на відміну від класиків, і навіть від Канта, центром 'антропологічної філософії' XX сторіччя є не вчення про разуме, не гносеологія і логіка, а онтологія.

Центром же 'нової онтології' стає не деяка ізольована свідомість людини, а свідомість, точніше, духовна

Похожие работы