Читать реферат по философии: "Буття людини і буття світу" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

І екзистенціалісти і феноменологи визнають, що світ існує поза і незалежно від людини. Однак філософія, згідно екзистенціалістам, тільки тоді встає на шлях життєвого реалізму, і на шлях гуманізму, коли ставить в центр аналізу людину, починає з його буття. Світ, як такий, для людини існує настільки,наскільки він, ідучи від свого буття, придасть світу значення і сенс, взаємодіє з світом. Всі категорії буття, що колишньою філософією були 'обезлюднені", сучасна філософія повинна 'олюднити', заявляють екзистенціальні філософи. В їх онтології, таким чином, переплітаються характеристики буття, дії, свідомості, емоцій, соціально-історичні характеристики. В ряді випадків в літературі висловлюються різко критичні оцінки такого шляху - він критикується за ідеализм, суб’єктивізм, психологізацію і т. д. Чи є підстави для таких оцінок? Так, є.

Індивідуальне буття людини суперечливе: людина, в самій справі, не може дивитися на світ інакше, ніж 'крізь призму' свого буття, свідомості, знання, і в той же час здатний - в чому Хайдеггер правий - 'запитувати' про буття як таке. Не без підстав вбачаючи в такому протиріччі джерело драматизму людського життя, феноменологія і екзистенціалізм, особливо на початкових етапах їхнього розвитку, по суті, упускали з вигляду іншу, не менш, якщо не більш важливу обставину. Окремі індивіди, не говорячи вже про ґенерації людей, про людство в цілому, виходять, звичайно, з свого 'місцезнаходження' і з свого 'часу', коли 'устроюються' в світі. Але вони не зробили б жодного життєво вірного, ефективного кроку, якщо б повсякденно, щогодини не з'ясовували, які об'єктивні властивості (в тому числі просторові і часові) світу самого по собі, його речей і процесів. Тому з того факту, що людина бачить світ не інакше, ніж своїми очами, осягає його не інакше, ніж власної думкою, зовсім не випливає ідеалізм,

як помилково вважають екзистенцеальні філософи. Люди навчаються зіставляти себе з світом, бачити своє буття як частину і продовження буття світу. Вони уміють судити про світ, освоювати його не тільки по своїй мірці,мірці своєї свідомості і дії, але і по мірці самих речей. Інакше вони не змогли б вижити в цьому світі і тим більш не змогли б 'запитувати' про буття як таке. Не випадково М. Хайдеггер в своїх більш пізніх роботах, намагаючись подолати суб’єктивізм і психологізм ранньої позиції, на перший план висуває буття як таке.

І все ж не можна погодитись з тим, що онтології XX сторіччя, подібні феноменологічним, екзистенціалістським, заслуговують лише негативних оцінок. Зв'язування вчення про буття з людською чинністю, побудова вчення про буття людини, про сфери буття, про соціальне буття - шлях, по якому пішла і марксистская філософія. Вона також відрізняється від класичних варіантів онтології. Але при цьому, на відміну від екзистенціальної філософії, марксизм розвиває деякі тенденції класичної онтології - передусім ідею про те, що людина, при всій невідділимості думок, дій,

Похожие работы