Читать реферат по экологии: "Кислі рунти" Страница 18

(Назад) (Cкачать работу)

У Національному науковому центрі “Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського” розроблено спосіб визначення доз вапнякових меліорантів, який дозволяє здійснювати більш точне їх визначення з урахуванням особливостей сільськогосподарських культур відносно реакції ґрунтового середовища (патент 10093 Україна, МКИ 7 С05D 3/02, № 20041109491; Заявл. 19.11.04; Опубл. 15.11.05. Бюл. № 11. – 4 с.).

Розрахунки витрат вапнякових матеріалів за рН-буферністю позбавлені багатьох недоліків, які існують нині при визначені норм внесення вапняних меліорантів. Крива рН-буферності ґрунту – інтегральний показник усіх його складників, які впливають на активну кислотність, а саме: гранулометричний склад, рухомий алюміній, сума увібраних основ тощо. Методологія визначення норм вапняних меліорантів за графічною моделлю рН-буферності, на відміну від існуючих способів, дає змогу врахувати особливості сільськогосподарських культур, які вирощують у сівозміні ґрунту, стосовно їхніх вимог до актуальної кислотності та значно спростити аналітичні роботи.

Встановлення доз вапна за кривою рН-буферності дозволяє здійснювати більш точне їх визначення, а відтак і заощадливе використання, сприяти стабілізації екологічного стану кислих грунтів та навколишнього середовища.

Міжнародний досвід окультурювання кислих грунтів

За останні роки, у зв‘язку з інтенсифікацією техногенного підкислення ґрунтів, значимість застосування вапнякових матеріалів в багатьох країнах світу підвищилась. Так, наприклад, у США застосування вапна у 80-90 рр. збільшилось майже втричі і становить 86 млн. т на рік. Обсяги внесення вапна, в залежності від реакції ґрунтового розчину (рН водної витяжки), тут коливаються від 6 до 12 т/га СаСО3. У Німеччині щорічно вапнується майже третина сівозмінної площі; виходячи з агрономічних вимог, тут вносять від 5 до 53 т/га СаСО3 під час докорінної меліорації кислих ґрунтів, а при підтримуючому вапнуванні - близько 1 т/га СаСО3. В Англії, в країні з добре розвинутими традиціями щодо вапнування ґрунтів, вносять в середньому по 4,4 т/га вапна.

В Австралії максимальний ефект від вапнування кислих ґрунтів було досягнуто при поєднанні цього агрозаходу з іншими агрозаходами по підвищенню родючості ґрунтів, зокрема вирощуванні багаторічних трав з глибокою кореневою системою.

В Словакії через мозаїчність кислого середовища ґрунтів рекомендують спосіб поконтурної меліорації кислих ґрунтів, що дає можливість зекономити меліоранти.

З іншого боку, в деяких працях відмічається можливий розвиток негативних явищ в сучасному ґрунтоутворенні при вапнуванні ґрунтів. Так, роботами шведських і німецьких вчених встановлено, що високі норми внесення вапна на середньо- та сильнокислих ґрунтах і різке зрушення рН сприяє надлишковому розвитку нітрифікаційних процесів і посиленню вторинного підкислення, підвищенню непродуктивних втрат газоподібного азоту, дегуміфікації ґрунту тощо.4. Сучасний стан використання кислих грунтів В останні 10-12 років у зв’язку з різким зниженням, а в більшій частині взагалі повною

Похожие работы