Читать реферат по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Резус-фактор 3" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Резус-фактор як нова серологічна властивість крові, властива 85% людей була відкрита у 1940 році.

Резус-фактор – це ціла система антигенів, що представлена поруч аллелей D, C, E. Резус-негативна кров також має особливі антигенні властивості, у ній виявлений фактор Hr, що має три різновиди – d, c, e. В даний час описано близько 36 можливих генотипів системи Rh-Hr. Найбільше часто зустрічаються D-, E-, C-антигени. У розвитку імунологічного конфлікту між материнським організмом і організмом плоду основне значення має фактор D. Приблизно 1,5% від усіх вагітностей у резус-негативних жінок ускладнюється еритроцитарною сенсибілізацією.

У крові людини виявлено більш 300 антигенів. Усі формені елементи крові, білки плазми, а також тканини мають свою антигенну структуру, різну в кожної людини. По сполученнях антигенів, що містяться тільки в еритроцитах, можна виділити 1,5 млн. груп крові. Розподіл крові на групи в цій системі засновано на виявленні в еритроцитах групових антигенів (аглютиногенів) А і В, а в сироватці крові — відповідних їм антитіл (аглютинінів) а і b. Приєднанні відповідних аглютиногенів (А і а чи В і b) відбуваються аглютинація (склеювання) еритроцитів і їхнє руйнування (гемоліз).

Група крові людини є біологічною особливістю, що не змінюється протягом усього . Відомо 4 групи системи АВО.

Групи крові системи АВО

Rh-негативними є до 30% жінок-басків (народність, що проживає в Іспанії і Франції), 15% білих жінок, 10% іспанок Латинської Америки, 6-8 % негрів і 2% представниць жовтої раси.

Антигени системи резус по своїх антигенних властивостях йдуть слідом за антигенами системи AB0 і, будучи введеними в організм людини, викликають вироблення антирезус-антитыл. Резус-фактор міститься в основному в еритроцитах. У крові людини природних антитіл стосовно резус-фактора немає. На підставі розходження серологічних властивостей антитіла поділяють на «повні» і «неповні». Перші відносяться звичайно до Ig, другі – до Ig і Ig. У розвитку імунологічних ушкоджень плоду основне значення мають «неповні» антитіла, оскільки вони можуть проникати через плаценту. «Повні» антитіла з великою молекулярною масою в значно меншій кількості проникають через плацентарний бар'єр і тому відіграють другорядну роль у розвитку патології. Вага захворювання в основному залежить від виду антитіл, що продукуються імунною системою організму матері. Первинною відповіддю матері на вплив стороннього антигену є вироблення Ig. Наступний вплив (реакція в анамнезі) приводить до продукції материнського Ig, що є єдиним з імуноглобулінів, здатних проникати через плаценту, завдяки малому розміру. Повторне влучення в кровоток матері навіть невеликої кількості еритроцитів плоду приводить до швидкого і масивного вироблення антирезусних Ig. У половині випадків для розвитку первинної імунної відповіді досить улучення 50-75 мол. еритроцитів, а для вторинного – 0,1 мол.

Унаслідок несумісності організмів матері і