Читать реферат по основам права: "Міжнародні договори" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

авторського права. Нині для України характерним є укладен­ня регіональних угод в рамках СНД. Такими є, наприклад:

Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійс­ненням господарської діяльності (підписана Україною 20 бе­резня 1992 p., ратифікована 19 грудня 1992 р,)2;

Угода про забезпечення населення лікарськими засобами, вакцинами та іншими імунобіологічними препаратами, виро­бами медичного призначення і медичної техніки, що вироб­ляються на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (підписана 24 грудня 1993 p., ратифікована 26 квітня 1996 p.);

Тимчасова угода країн Співдружності про перевезення пасажирів, багажу залізницею в міждержавному сполученні від 12 березня 1993 р. Відповідно до цієї угоди 1 січня 1994 р. введено в дію Правила перевезення пасажирів, поклажі, ван-тажопоклажі залізницею в міждержавному сполученні;

Угода про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав—учас­ниць Співдружності Незалежних Держав (підписана 23 груд­ня 1993 p., ратифікована 14 березня 1995 p.)2.

В деяких випадках міжнародний договір є основним актом, який дозволяє встановлення певних правовідносин. Так, від­повідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" від 16 травня 1995 р.5 промисел рибних та інших живих ресурсів, а також дослідження, розвід­ка та інші операції, пов'язані з таким промислом у виключній (морській) економічній зоні України, здійснюються інозем­ними юридичними та фізичними особами лише на підставі міжнародних угод.

З плином часу кількість міжнародних угод, порівняно з іншими джерелами права, зростає. Ця тенденція характерна для сфер економічного, науково-технічного співробітництва, регулювання різних видів перевезень, авторського, винахід­ницького, патентного права, трудових правовідносин, правової допомоги з питань застосування матеріального та процесуаль­ного права.

Розвиток договірного права привів до того, що на початку XX століття юристи пропонували розробити єдиний універ­сальний акт, застосовуваний до регулювання правовідносин у всіх державах. Цю місію мав виконати, зокрема, Кодекс між­народного приватного права від 25 листопада 1928 р. Розроб­лений латиноамериканським юристом Бустаманте, він став ві­домий під назвою Кодекс Бустаманте. Його підписало 19 ла­тиноамериканських держав, але чинним він став тільки у дея­ких державах. Норми зазначеного договору декларують націо­нальний режим у здійсненні прав іноземцями, які є громадя­нами держав-учасниць Кодексу. Договір регулює й інші загальні питання міжнародного приватного права, наприклад, застосування норм про публічний порядок. Врегульовані пи­тання, пов'язані з місцезнаходженням фізичних та юридичних осіб, виникненням та припиненням їх право- та дієздатності. Кодекс містить норми про шлюбно-сімейні відносини, влас­ність, зобов'язання, позовну давність, міжнародний цивільний процес. Оскільки ці норми не знайшли широкого застосуван­ня, зазначені питання сьогодні регулюються іншими міжна­родними договорами. Після прийняття цього Кодексу було констатовано, що досягти всесвітньої уніфікації неможливо. Проте міжнародне

Похожие работы