Читать реферат по религиоведению: "Природничо-наукове вільнодумство" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Природничо-наукове вільнодумство. Особливу увагу необхідно звернути на те, що, крім свого за-гальнофілософського аспекту, в запереченні релігії вільнодумство досить часто зверталося до природ­ничих наук.

Позитивні знання про живу та неживу природу, про людський організм, одержані у процесі практич­ної діяльності, не одразу почали конфліктувати з ре­лігійним світорозумінням. Тривалий час вони без яв­них суперечностей вкладалися у його рамки. Часто служителі культу, переслідуючи культову мету, самі брали участь у дослідженнях природи. У давнину єги­петські та вавилонські жреці, аби від імені богів пе­редвістити початок розливів Нілу, Тигру та Євфрату, вели спостереження за рухом небесних світил, періо­дичністю пір року, складали календар. Ченцями були й такі вчені та мислителі середньовіччя, як Р. Бекон, М. Кузанський, М. Коперник. Вони щиро вірили в те, що одержані ними як підсумок досліджень та роздумів висновки допоможуть краще пізнати волю Господню.

Однак на певному етапі зростаюча кількість при­родничо-наукових знань увійшла в конфлікт з релі­гійним світорозумінням. Цей конфлікт дедалі більше поглиблювався, виявляючи непереконливість релігій­них поглядів.

У давнину найбільш розвинутою спробою проти­ставити релігійному поясненню світу його природне пояснення було, як вже зазначалося, атомістичне вчення Демокріта, Епікура, Лукреція. Головну ідею — визнання існування в основі речей найдрібніших не­подільних рухомих частинок — атомісти підкріпили знаннями, почерпнутими в результаті спостережень за різними явищами повсякденного буття. Проте це були лише здогадки, які набагато випереджали свій час.

Успіхи природознавства XVI ст., вінцем яких ста­ло геніальне відкриття М. Коперника, послужили ма­теріалом для створеної Д. Бруно пантеїстичної кон­цепції Всесвіту. За нею, Всесвіт ототожнюється з Бо­гом, не має меж у просторі та часі, заповнений без­ліччю світів, де навколо своїх осей обертаються насе­лені розумними істотами планети.

Значення теорії М. Коперника вийшло далеко за межі її астрономічного змісту. Об'єктивно його теорія нового розуміння місця людини у всесвіті закликала відмовитися від уявлення про біблійного антропо­морфного Бога, що керує, подібно до самодержця, ходом подій у світі.

Позбавивши Землю значення центру Всесвіту і встановивши її справжнє місце як однієї з планет, що рухаються навколо Сонця, вчення М. Коперника при­пускало існування інших світів, подібних до Сонячної системи.

Для керування Всесвітом, який не має меж і включає безліч світів, Бог міг бути допущений тільки як безлика активна сила, розлита повсюди в природі, але яка не є особистістю. Для Д. Бруно Бог — це ду­ша світу, нерозривно з ним злита.

Успіхи математики та механіки в XVII—XVIII ст. привели до розвитку деїстичних поглядів. Всесвітні закони механіки сприяли створенню механістичної картини світу, в якій Бог виявився непотрібним для опису Всесвіту.

Відкидаючи ідею Бога як керуючого природою, механістичне світорозуміння залишало йому функції лише творця першоматерії та першодвигуна.

Деїзм був формою вільнодумного світорозуміння, найбільш відповідного рівню природничо-наукових знань другої половини XVII—XVIII ст. Коли ж ідео­логи революційної французької буржуазії XVIII ст.,