(Назад)
(Cкачать работу)Великим досягненням сучасної астрономії є встановлення того, що деякі зірки мають власні супутники. Таким чином, геніальне передбачення Д. Бруно про велику кількість світів у Всесвіті отримало підтвердження.
Світ зірок і галактик постав перед сучасною наукою як світ, який розвивається, в якому одні об'єкти є .молодими з ще не встановленим режимом внутрішніх процесів, другі — упродовж мільярдів років зберігають свій стан майже без змін, треті — близькі до руйнування.
Цікаві роботи провадять вчені всього світу з дослідження навколоземних цивілізацій. Цією проблемою зайняті вчені, які працюють у різних галузях знань: зокрема, астрономи вивчають умови виникнення життя та розуму в космосі та ймовірність їхнього поширення.
Йдеться, по суті, про "ступінь заселеності" Всесвіту, наявність космічних систем, дещо подібних до Сонячної системи. Життя та розум уявляються подібними в основних рисах до земних, а умови їх існування — аналогічними умовам Сонячної системи. Хоч у такій постановці питання відчувається значний вплив гео- та геліоцентризму, але це є плодотворний Іллях дослідження. Біологи звертають увагу на можливість космічного визначення поняття "життя", вивчають загальні механізми зародження і розвитку життя.
Так, якщо місце води на інших планетах (азотних) займає аміак, то біохімічною основою життя можуть служити аміачні органічні сполуки. Якщо ми п'ємо воду та дихаємо киснем, то не виключене існування організмів, які п'ють аміак і дихають азотом. Звичайно, всі ці "невуглеводні" варіанти життя більш абстрактні і менш очевидні, ніж структури, споріднені з земним життям.
На природничо-науковий характер критики релігійної картини світу зреагували практично всі релігійні конфесії, вірніше, їх найосвіченшіі представники. Хоча їх погляди певний час не визнавалися ортодоксами, але поступово намагання примирити науку і релігію, знання та віру, встановити повну гармонію між ними реалізувалося в неотомізмі, "філософії всеєдності", тейярдизмі тощо. Так, згадуваний нами со-фіолог П. Флоренський вважав, що поміж Богом і людиною існує проміжна інстанція — Софія, іпостас-на природа якої забезпечує рух нагору ("сходження нас") і рух донизу ("сходження до нас"). Звідси завданням релігії, за П. Флоренським, є необхідність синтезувати знання найрізноманітніших галузей науки, філософії, культури, мистецтва для створення "цільного світогляду". Наука не може його дати, тому що досягає лише "вторинних причин" і розкриває зовнішній зв'язок подій, а це веде до життя без Бога і, в кінці кінців, до занепаду, "гниття культури", до загибелі цивілізації. Софійне тлумачення Всесвіту приводить до виявлення "істинних причин" всього існуючого, що стосуються надприродного порядку буття, тобто Бога.
Заслуговує на увагу таке сучасне тлумачення проблем співвідношення релігії і науки, як тейярдизм, яке отримало назву вщ імені члена ордену єзуїтів, всесвітньо відомого вченого-антрополога П. Тейяра де Шардена (1881-1955 рр.).
Філософія Тейяра концентрується навколо двох головних проблем: розвитку природи і розвитку суспільства.
Чітко виражений еволюціонізм та історизм — яскрава риса світогляду Тейяра. Він переконаний, що розуміння дійсності як еволюційного процесу є єдино вірним і повністю підтверджене.