Читать реферат по педагогике: "Чабан. 'Спілкування як царина людської моральності'. " Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Стаття

На тему: Спілкування як царина людської моральності. Педагогічне спілкуванняРоботу виконала: Чабанвчитель географії,

Мліївської ЗОШ I-III ступенів №2

м.Городище, Городищенський район

Черкаської області

моб. тел. 098-873-79-48 ЧАБАН с. в. Спілкування як царина людської моральності

А. Макаренко писав: "Я став майстром

спілкування лише тоді, коли навчився

говорити "йди сюди" з 15-20 відтінками

мови, коли навчився подавати 20

відтінків у голосі, виразі обличчя,

поставі фігури".

Педагогічне спілкування

Оволодіння майстерністю спілкування потребує засвоєння його техніки.Як ми розмовляємо. Як правило в конфліктній ситуації не так і важливо, що Ви скажете, у порівнянні з тим, як Ви це скажете. Б. Шоу відмітив, що є 50 способів сказати слово "так" і 500 способів сказати слово «ні».

Давайте уявимо таку ситуацію: В  читальному  залі  дві  подруги  сміються,  заважаючи іншим користувачам. Ваша реакція: 1.Ви подходите ніяковіючи, говорите майже пошепки, дивлячись у підлогу, руки в кишенях, вираз обличчя – несміливий. 2.Ви стрімко підходите до них, кидаючи на них гнівний погляд. Говорите голосно. 3.Впевненою ходою Ви підходите до читачок, люб’язно посміхаєтесь і кажете твердим тоном, зберігаючи спокійний вираз обличчя. Я з акцентувала три варіанти поведінки.Перший випадок - пасивний стиль поведінки. Діючи у такому стилі, бібліотекар постає прохачем, який приречений на відмову. У другому випадку агресивний бібліотекар досягне бажаного, але можна з впевненістю сказати, що настрій у нього і у читачів буде зіпсовано. І, напевно, вони вже не захочуть коли-небудь мати справу з цією людиною, так як вона принизила їх людську гідність. Не є виключенням і варіант, що після такого спілкування читачі можуть діяти «на зло».

Одним із цікавих досліджень, у ході якого було виявлено роль педа­гогічного спілкування, став експеримент, що увійшов у історію педагогі­ки як «ефект Пігмаліона». Американські психологи Розенталь і Джекобсон проводили психологічне обстеження школярів, визначаючи рівень їхнього розумового розвитку. По закінченні роботи вони повідомили вчителям, що в класах є учні з високим інтелектуальним потенціалом, і назвали прізвища цих дітей. Під час експерименту вибір того чи іншо­го учня відбувався довільно, зі списку, тобто вчителям повідомлялися прізвища дітей, які насправді мали різні успіхи і здібності, але дослідни­ки приписували їм значно вищий, ніж в інших, потенціал розвитку, спираючись на наукові відомості. Минув час, і сталося надзвичайне. Пси­хологи повторно обстежили учнів і виявили певний прогрес в їхньому розвиткові, проте найбільший — саме в тих, на кого було вказано раніше. Чому так сталося? Адже прізвища було названо випадково. Чим зумов­лено таке досягнення? Я як вчитель мені досить легко уявити цю ситуацію. Дізнавшись про неабиякі можливості своїх вихованців, вони, звичайно, звернули увагу на цих дітей. Навіть якщо рівень знань дитини був вельми неви­сокий, учитель замислювався, чому він не помітив у неї здібностей, уваж­ніше придивлявся до неї, а це змінювало його ставлення до учня і харак­тер стосунків у цілому. Вчитель, як Пігмаліон, через атмосферу уваги й піклування, доброзичливої вимогливості й любові створював

Похожие работы