Читать реферат по педагогике: "О.В. Терещенко. Національна символіка і формування ціннісних орієнтацій української молоді." Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Виноград символізує радість і красу творення сім`ї. Сад – виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має ростити й плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду зустрічається на жіночих і чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в`ється на родинних рушниках.

З давніх давен в Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чудодійну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна тремтлива квітка несе в собі незнищену пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких хтось загинув, з любов’ю клали віночки з семи маків, присягаючи цим зберегти й продовжити свій рід.

Узори, що нагадують листя хмелю, вважалися молодіжною символікою. Крім центральної Укріїни, вона була поширена на Поділлі та Волині. Хміль дуже близький до витку, молодого буяння і любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка. Народна пісня підказує, що “витися” – для хлопця означає бути готовим до одруження так, як для дівчини заміж іти – це “пучечки в’язати”.

У любовній ліриці барвінок має постійний епітет “хрещатий” тому, що стелиться він по землі на чотири боки (хрестоподібно). Вінком з барвінку прикрашали голову нареченої. Дівчата одягали такий вінок під час весняних свят і в літню купальську ніч. Барвінок – символ кохання, молодості, весілля.

Пов’язані між собою поетичні образи народної пісні та вишивки, бо це те, що любе й миле народові. Завжди в кожному українському обійсті мають рости рожа і шипшина, любисток і м’ята, конюшина і дзвіночки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки.

У процесі пізнання християнських символів осмислюються абсолютні вічні цінності. Християнство дуже вплинуло на спосіб мислення і світовід чуття, на творчу діяльність народних майстрів. Глибоку символіку несе в собі найбільша святиня давньоруського мистецтва – Софія Київська. Інтер’єр храму – це гармонійний мистецький ансамбль, де архітектура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво злилися в одне ціле. Головна баня була знаком Христа Вседержителя, чотири нижчі бані навколо неї – євангелістів, менші вісім бань – решти апостолів. Низенькі бані на внутрішніх галереях – дванадцяти малих пророків. Але цим рівнем символіка Софіївського собору не обмежується. Вона має і державно-національне значення, бо великі бані на шиях символізували неслов’янські племена, що “дань дають Русі”.

Головне місце у мозаїках Софії Київської посідають христологічні сюжети. В зеніті головної бані міститься один з найвеличніших і наймонументальніших образів – образ Пантократора (Христа-Вседержитиля). Це символ влади, що панує над усім світом. Суворий погляд великих очей, грізно піднята рука, яскраві барви одягу – пурпуровий з золотом хітон, блакитний плащ, багаті оздоби велетенського Євангелія і, нарешті, дев’ять різнобарвних кіл, що оточують постать і символізують собою дев’ять небесних сфер. У головній апсиді собору найбільше й найвеличніше зображення - це

Похожие работы