Читать реферат по всему другому: "Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. XIX ст.- 20-ті рр. XX ст.): Автореф. дис... д-ра філо" Страница 4

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (566 позицій), переліку умовних скорочень і покажчика фонетичних явищ. Робота має 435 с., у тому числі тексту 363 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі представлено загальну характеристику проблематики роботи, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію.

Крім того, тут ідеться про погляди мовознавців 20-х рр. XIX ст. - 20-х рр. XX ст. на членування східнослов'янського мовного масиву та про використання ними термінів, у яких воно відбивається. Це зумовлене модернізацією відповідної термінології в розділах 2, 3, 4: послідовне вживання лінгвістичних термінів минулого перевантажило б нашу роботу. У працях українських і російських мовознавців 20-х рр. ХІХ ст. - 20-х рр. ХХ ст. представлено два погляди на членування східнослов'янського мовного масиву: 1) руська мова є єдиною та складається з трьох наріч - великоруського, малоруського й білоруського - або з двох, якщо включати білоруські говори в склад великоруського наріччя (О.Х.Востоков, І.І.Срезневський, О.І.Соболевський та ін.); 2) існують три (або дві, якщо включати білоруські говори в склад великоруської мови) самостійні східнослов'янські (руські) мови (М.О.Максимович, М.І.Надєждін, учені Харківської й Московської шкіл та ін.), які в студіях учених Харківської та Московської шкіл кваліфіковано також як наріччя, оскільки поняття мови та наріччя визнавалися відносними.

Для позначення спільносхіднослов'янської мови (твердження про спільносхіднослов'янську мовну єдність, що існувала в минулому, дотримувалася переважна більшість мовознавців 20-х рр. ХІХ ст. - 20-х рр. ХХ ст.) у дисертації вжито термін спільноруська мова (або прамова), який використовували вчені Харківської та Московської шкіл.

У розділі 1 - "Огляд літератури. Напрямки та метод дослідження" - розглянуто загальнотеоретичні питання. Висвітлюючи проблему вивчення наукових принципів в історіографії компаративістики, ми констатуємо брак студій, у яких аналізувався б розвиток принципів порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві.

Значну увагу приділено огляду сучасної філософської, наукознавчої та лінгвістичної літератури, присвяченої питанням методології.

Обґрунтовано твердження про те, що найбільш розчленовані уявлення та засоби для адекватного опису лінгвістичного методу вироблені в межах розуміння методу як складної одиниці, що включає три компоненти: онтологічний, операціональний, телеологічний (В.І.Постовалова).

Онтологія виступає в ролі засобу, за допомогою якого дослідник сприймає світ як деяку цілісність, дану йому в системі філософських категорій. Належністю онтологічного компонента наукового методу є такі засоби пізнання, як принцип і підхід. У науковому принципі звичайно вбачають теоретико-методологічну основу методу. Принципи - це глобальні твердження з широким радіусом дії, що мають стратегічне значення та являють собою вихідні, проміжні та кінцеві теоретичні узагальнення. Принцип, на відміну від підходу, є безпосереднім знаряддям пізнання. Кожному лінгвістичному методу притаманні певні принципи дослідження, причому


Интересная статья: Основы написания курсовой работы