Читать реферат по предпринимательству: "М’ясне скотарство у фермерському господарстві" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

М’ясне скотарство у фермерському господарстві

Симентальську худобу виведено у Швейцарії. Вона є однією з найпоширеніших в Америці та Європі. Худоба цієї породи має подвійну продуктивність: молочну (2500 кг молока на корову на рік, 3,7% жиру) і м’ясну. Зусиллями селекціонерів виведено м’ясних сименталів, які характеризуються інтенсивним ростом і добрими м’ясними якостями, а генетично зумовлена висока молочність корів забезпечує велику енергію росту приплоду. Високий генетичний потенціал щодо м’ясної продуктивності дає змогу за інтенсивного вирощування молодняку (затрати корму до 15-місячного віку становлять 2500–3000 к.о.) одержувати середньодобові прирости в межах 900–1100 г. Окрім високоякісної яловичини, від симентальських тварин одержують шкіряну сировину категорії “бугай” — як легку, так і важку. Вирощування симентальських бичків до високих вагових кондицій є економічно вигідним, рівень рентабельності може досягти 90–95%. Шортгорнську породу виведено у XVIII столітті у Великій Британії. Порода поділяється на два напрями: молочний і м’ясний. У даному разі інтерес для читача становлять м’ясні шортгорни. Завдяки великим розмірам тіла, вони дістали значне поширення у світі, особливо в США. Проте останнім часом, через те що шортгорни гірше за інших окуповують корми приростами, вони поступаються за поширеністю герефордам та абердин-ангусам. Шортгорни мають масть від білої до темно-червоної, міцну конституцію й гармонійну будову тіла. Жива вага повновікових корів становить 500–600, а плідників — 900–1100 кг. Бички народжуються живою вагою до 40, а телички — до 35 кг; на момент відлучення ці показники становлять, відповідно, 240 і 230 кг. Забійний вихід становить понад 64%, туші мають тенденцію до осалювання. Витрата кормів на 1 кг приросту при вирощуванні до 36 місяців не перевищувала 12 к.о. В Україні м’ясних шортгорнів використовують в основному для схрещування з метою створення нових порід і порідних типів. Однією з найдавніших порід, які збереглися до наших днів, є сіра українська худоба, яку впродовж багатьох століть використовували як м’ясну, молочну й робочу. Тварини цієї породи відзначаються витривалістю, пристосованістю до бідних раціонів у степовій зоні, добрими м’ясними якостями, міцною статурою та великими розмірами тулуба. Сіра українська худоба не витримує конкуренції за рівнем надоїв, проте відрізняється високою жирномолочністю, а також такими спадковими якостями, як висока плодючість, дрібноплідність, стійкість до захворювань, невибагливість до кормів. Через усі зазначені особливості породи цю худобу для виробництва продукції практично не використовують, проте вона є надзвичайно цінним джерелом унікальних генотипів і застосовується для виведення нових порід. Так, методом відтворного схрещування сірої української породи зі швіцькою було виведено лебединську породу. Сіра українська худоба бере участь у процесі створення вітчизняних м’ясних порід, зокрема української м’ясної породи. Українську м’ясну породу виведено в Україні шляхом тривалого складного схрещування тварин закордонних спеціалізованих м’ясних порід з маточним поголів’ям планових порід. У створенні породи брали участь симентальська, сіра українська, шаролезька та кіанська породи. Тварини нової породи поєднали в

Похожие работы