Читать реферат по предпринимательству: "Кіотський протокол і ринок вуглецю" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Потенціал зв’язування вуглецю способом рекультивації неродючих земель становить близько 0,5–1 т/га на рік.

Грунтуючись на даних таблиці, а також на припущенні, що не менше 30% пожнивних решток залишатиметься в грунті, було зроблено розрахунок потенціального зменшення викидів СО2 для країн ЄС-15 (схема).

Отже, потенціал зв’язування вуглецю в грунті, якого може бути досягнуто у ЄС-15 за умов застосування грунтозберігаючого землеробства, становить близько 35 млн т/р, а зменшення викидів СО2 — 130 млн т. Крім того, викиди відпрацьованих газів (у перерахунку на СО2) зменшуються приблизно на 5,3 млн т завдяки зниженню енергоємності грунтообробних операцій. Таким чином, зменшення емісії СО2 становитиме майже 40% того рівня (346 млн т на рік), досягти якого 15 країн ЄС домовилися до 2012 р.

Збільшення вмісту органіки в грунті потрібне не лише екологам, воно бажане й для рільників: органіка поліпшує живлення рослин, аерацію грунту, затримує в ньому вологу, зменшує загрозу ерозії. Крім того, завдяки стимулюванню біологічної варіативності грунту, поліпшується циркуляція поживних речовин, що зменшує потребу в застосуванні мінеральних добрив.

Найпершим ефектом після запровадження грунтозберігаючої технології може бути посилення водоутримувальної здатності грунту. Це є істотним плюсом для регіонів із обмеженими водними ресурсами. Зберігаючи продуктивну вологу, сільгосппідприємства зможуть підвищити врожайність вирощуваних культур, а також збільшити обсяг грунтової біомаси. Своєю чергою, збільшення родючості грунту дасть змогу зменшити використання мінеральних добрив і техніки для їх внесення, що зменшить викиди відпрацьованих газів в атмосферу. Тобто кількість і якість зв’язаного вуглецю є найважливішим індикатором здоров’я екосистеми, а від її здоров’я залежить і здоров’я людини.

За впровадженням грунтозахисних технологій нині лідирують країни західної півкулі. Так, нульовий обробіток нині застосовують на 30% оброблюваних площ у США та Канаді й дещо більше (50%) — у Бразилії. Бразильський досвід свідчить, що результати бувають кращими тоді, коли нульовий обробіток сполучають з іншими технологічними моментами: поліпшенням зрошення, включенням у сівозміни кормових і бобових культур, внесенням у грунт пожнивних решток, увагою до мікробіології грунту, заходами боротьби зі шкідниками тощо.

Проте слід мати на увазі: якщо землі, де застосовують методи грунтозбереження, перевести на традиційну систему, то нагромаджений грунтом органічний вуглець буде знову втрачено.

Низка розвинутих країн намагається не лише запобігти викидам парникових газів, а й перевести процес зв’язування вуглецю на комерційні рейки. Тому останнім часом у світі почав формуватися ринок зв’язаного вуглецю. І хоча деякі уряди сприяють розвиткові цього ринку способом прямих або непрямих дотацій або іншим втручанням, та поки що важко визначити, чи будуть встановлені суми достатніми для того, щоб спонукати фермерів перейти до грунтозахисних технологій. Скажімо, реальна вартість заходів зі зв’язування вуглецю для агропідприємств Європи становить від 115 до 227 дол./т. Проте фермери навряд чи

Похожие работы