Читать реферат по основам права: "Історія української правової та політичної думки особливості розвитку української правової думки у Галичині в ХІХ ст." Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

Власне таке протистояння вже прямо стосується другої групи факторів, тобто соціальних та соціально-економічних. Передусім тут важливо звернути увагу на соціальну структуру українського населення в Галичині і в Наддніпрянській Україні. В останній в період Гетьманщини була сформована повноцінна соціальна структура, характерна для будь-якого тогочасного народу. Верхній щабель у цій соціальній структурі посідала козацька старшина, яка була не тільки державно-політичною, але й економічною елітою. Найбільшими землевласниками виступали гетьмани. Івану Мазепі в дев’яти полках Лівобережної України належало 19524 двори, Івану Скоропадському – 19882, Данилу Апостолу – 9997, Кирилу Розумовському – 9628 (Смолка А.О. Соціально-економічна думка та політика в Україні ХVІІ – початку ХVІІІ ст. – К.: Українське вид-во, 1996., С.32). А зрівняння її в правах з російським дворянством відкрило представникам козацької старшини доступ до найвищих щаблів у державній ієрархії Російської імперії. Внизу системи соціальної структури українського народу опинилося селянство абсолютно безправне, закріпачене і гноблене тією ж козацькою старшиною. В Російській імперії, яка до лютого 1917 р. залишалася становою державою, забезпечення всіх прав та привілеїв для дворянства, незалежно від національної приналежності, не давало ґрунту для національної консолідації всіх соціальних верств і груп у боротьбі за національні права. Це, власне, й зумовлює той факт, що протягом ХІХ ст. на українських землях у складі Російської імперії не було жодного прояву масового українського національно-визвольного руху, а ті рухи, які мали місце, носили виразний соціальний або загальнодемократичний характер.

У Галичині ситуація була суттєво відмінною. Тривале перебування в складі Польщі зумовили деформацію соціальної структури українського народу на цих землях, яка була зведена, по суті, тільки до нижчої соціальної верстви – селянства та не дуже відмінного за своїм економічним та соціальним статусом духовенства. Входження до складу Австрії одразу ж привело до суттєвих змін у правовому статусі українського населення. Так патентом Йосифа ІІ в 1781 р. було ліквідоване кріпацтво. Селяни не тільки отримали право вільного одруження, перехід на інші наділи, але й право на звернення зі скаргами на пана до суду. Греко-католицьке духовенство було зрівняне в правах з римо-католицьким. Саме на цій соціальній основі поступово починає формуватися нова соціальна структура українського народу.

Цікавим є той факт, що коли в 1848 р. частина полонізованої української шляхти на чолі з князем Сапігою виявила бажання перейти на греко-католицьку віру і звернулася з цим проханням до тогочасного глави греко-католицької церкви Г.Яхимовича, той відповів, що “Русини шляхти не мають і не потребують її”. Важко сказати, що було б у випадку позитивного вирішення цього питання, проте очевидно, що

Похожие работы