Читать реферат по географии, экономической географии: "Сільськогосподарська трансформація ґрунтів Розточчя" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Антропогенна трансформація дерново-слабопідзолистих зв’язнопіщаних ґрунтів у межах Розточчя пов’язана з вирубуванням лісів та освоєнням звільнених від лісової рослинності територій для вирощування сільськогосподарських культур. Вона розпочалася в період виникнення перших поселень, письмові згадки про які стосуються XV–XVI ст. [2]. Зрозуміло, що в цей період антропогенний вплив на ґрунти був мінімальним, проте мав тенденцію до зростання. Значно збільшився антропогенний вплив на досліджувані ґрунти в останнє століття, коли колгоспи й радгоспи мали максимальну кількість потужної техніки та різноманітних мінеральних добрив і хімікатів.

Природний розвиток досліджуваних ґрунтів відбувався під сосново-дубовими і сосново-дубово-грабовими лісами з розвинутим трав’яним покривом за умов періодичного поверхневого перезволоження і промивного водного режиму. Материнськими породами є нижньоплейстоценові флювіогляціальні піски, підстелені глибше 1 м крейдовими породами. Вирубування лісів та введення дерново-слабопідзолистих зв’язнопіщаних ґрунтів у землеробство припинили розвиток підзолистого процесу ґрунтоутворення, проте не припинили, а навпаки, підсилили розвиток елювіальних процесів, які пов’язані з періодичним перезволоженням і підсиленням відновних реакцій.

Дерново-слабопідзолисті зв’язнопіщані ґрунти в межах Українського Розточчя займають близько 30% території. В сучасних умовах вони наполовину розорані й перебувають на різних ступенях антропогенної трансформації, що пов’язано з умовами їхнього використання. Частина з них (близько 20%) зазнала ерозійної деградації, пов’язаної з розвитком вітрової ерозії і погіршила свої властивості та сільськогосподарську продуктивність. Переважна більшість розораних дерново-слабопідзолистих зв’язнопіщаних ґрунтів поліпшили свої властивості та сільськогосподарську продуктивність, тобто їхня антропогенна трансформація відбулася в напрямі окультурення, і виникла потреба розділити їх за ступенем окультуреності.

Єдиної думки щодо поділу дерново-підзолистих ґрунтів за ступенем окультуреності та критеріїв такого поділу немає. Класифікуючи окультурені дерно­во-підзолисті ґрунти, В.А. Ковда [3] виділяє слабо-, середньо- та сильноокульту­рені; В.В. Єгоров, В.М. Фрід-ланд, Е.М. Іванова та ін. [1] – освоєні та окультурені.

Об’єктами досліджень є дерново-слабопідзолисті зв’язнопіщані ґрунти Розточчя, що останні 100 років розвивалися під природною лісовою рослинністю, під сільськогосподарськими культурами у польових сівозмінах та на присадибних ділянках. Предмет досліджень – морфологічні ознаки і фізико-хімічні властивості цих ґрунтів та їхні зміни в умовах різного використання у сільськогосподарському виробництві.

Дерново-слабопідзолисті зв’язнопіщані ґрунти під лісовою рослинністю в теперішньому заповіднику “Розточчя” є антропогенно незміненими, тобто еталонними, а ті, що під сільськогос­подар­сь­кими культурами в польових сівозмінах та на присадибних ділянках – антропогенно трансформовані, тобто окультурені. Для характеристики властивостей досліджуваних ґрунтів та їхніх змін у процесі антропогенної трансформації використано матеріали детальних обстежень

Похожие работы