(Назад)
(Cкачать работу)вартості резервних потужностей, то споживачі, які не збільшують споживання в години поєднаного максимуму, будуть "переплачувати", а інші - "недоплачувати". Крім того, зникне стимул до більше рівномірного споживання електроенергії за часом доби, що дозволило б зменшити витрати на створення резервних потужностей.
Звернемося до графічного аналізу ціноутворення по піковому навантаженню (англ. реасk-lоаd pricing), представленому на мал. 4. Умовно приймемо, що всі електростанції розділені на дві групи: перша група працює безупинно; друга група працює тільки в години поєднаного максимуму. Лінії АСn й АСd відображають відповідно середні витрати на виробництво "нічної" (перша група станцій) і "денної" (друга група) електроенергії, тобто виробленої додатково в години поєднаного максимуму. Лінії МСn і МСd, граничні витрати на виробництво денної й нічної енергії, збігаються (МС). Відповідно лінії Dn й Dd відображають "нічний" (постійний протягом доби) і "денний" (додатковий у години поєднаного максимуму) попит на електроенергію. Обсяг виробництва "нічний" (Qn) і "денний" (Qd) електроенергії визначається крапками перетинання відповідних ліній граничного виторгу МRn й MRd лінією граничних витрат (МС). Отже, ціни "нічної" й "денної" електроенергії Рn й Pd максимізують прибуток.
Рис. 4. Ціноутворення по піковому навантаженню
Отже, на один товар, електроенергію, установлюється дві ціни. І отже, має місце цінова дискримінація? Одні економісти дають позитивну відповідь і говорять, що цінова дискримінація в цьому випадку здобуває особливу форму - дискримінації у часі. Інші економісти вважають, що оскільки розходження в цінах обумовлено розходженням у витратах, те цей випадок не підпадає під загальноприйняте визначення цінової дискримінації. У реальності ринки "нічної" й "денної" електроенергії не відділені зримими границями. Для їх більше точного розмежування потрібні лічильники електричної енергії, які фіксують не тільки кількість спожитої енергії, але й час її споживання. На Заході такі лічильники широко використаються. В Україні їхнє впровадження тільки починається. Тому застосовується двоставочний тариф. У двоставочному тарифі розмір плати складається із двох частин: основної річної плати за максимально заявлену потужність, що характеризує участь споживача у формуванні поєднаного максимуму енергосистеми, і додаткової - за фактично спожиту електроенергію. Ставка основної плати розраховується так, щоб покривалися умовно-постійні витрати енергосистеми; додаткова плата повинна компенсувати умовно-змінні витрати. Використання двоставочного тарифу, хоча й стимулює більше рівномірне споживання електроенергії за часом доби, все-таки приводить до того, що одні споживачі недоплачують, а інші переплачують стосовно фактичного споживання в години поєднаного максимуму.
Яка б, однак, не була форма тарифів, першооснова розходжень цін залишається та сама - розходження в попиті на "нічну" й "денну" електроенергію, що веде до розходження у витратах на її виробництво.
Якщо ми не знайшли цінової дискримінації (у загальноприйнятому змісті) у розходженні тарифів за часом доби, то це не означає, що її немає усередині "денного" й "нічного" ринків. Так, промислові підприємства в Україні платять по значно більше високому тарифі, чим населення. Мешканці