Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Статистичні джерела другої половини XIX-першої половини XX ст." Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Переписи населення як основне джерело до вивчення демографічних процесів

Як уже зазначалося в одній п попередніх лекцій, статистичну роботу в Росії очолював Центральний Статистичний комітет при Міністерстві внутрішніх справ та Статистична рада. Остаточно ці органи оформились 1863 р.

В Австрії статистика проводилася на чолі з Центральною статистичного комісією (Statistik Zentral komission) та ЇЇ підрозділами, що відали статистикою населення, статистикою земельних відносин, статистикою промисловості й торгівлі тощо.

Важливим статистичним джерелом для історика є матеріали державних переписів населення, які суттєво різнилися від попередніх методів обліку населення шляхом проведення ревізій. Останні переслідували насамперед мету обліку податного населення. Через це об'єктом фіксації ревізій були податні стани: селяни, міщани, купці. Одиницею обліку була "ревізьська душа", а зведені дані мали назву "Ревизских сказок". Ревізії Іноді враховували і неподатне населення, зокрема дворян, чиновників, але в деяких випадках не брали це до уваги. Не підлягали ревізії" особовий склад армії і флоту та іноземці. При запису осіб податних станів робився облік складу їх сімей, зазначалася приналежність до виду занять, національність та інші моменти На основі ревізій виводили приблизно загальну кількість населення, його належність до станів, національний склад, дані про міських І сільських мешканців. З цього погляду ревізії є важливим джерелом до вивчення демографічних та соціальних процесів. Всього в Росії було проведено десять ревізій - перша— 1719р., друга — 1744-1745 рр , третя — 1763, четверта— 1782, п'ята— 1795, шоста — 1811, сьома— 1815, восьма— 1833, дев'ята— 1850 і десята— 1857р. Загальні переписи населення від ревізій відрізнялися тим, що об'єктом їх обліку стала кожна людина, незалежно від її соціального становища і тим паче — відношення до податкової системи. Переписи виявляли однакову увагу як до активного самостійного працівника чи власника, так і до немовляти.

Переписні формуляри (анкети), в які заносились відомості про людину, були у всіх випадках однаковими. Вони передбачали запис імені, прізвища, прізвиська (в російських переписах — по батькові), сімейного стану (неодружений, одружений, удівець, розлучений); відношення до глави сім'ї (жінка, син, дочка, батько, небіж та ін.); статі, віку, господарського стану, належність до суспільного стану (селян, духовенства, дворян, купців, військових та ш.), релігії, місця народження, місця проживання, постійної прописки, громадянства, рідної мови, освіти, заняття основного І додаткового

Західні держави швидше перейшли до такої статистики населення, ніж Росія. В Австрії перший перепис населення за новою методикою був проведений 1857 p., наступні—-1869, 1880, 1890, 1900, 1910рр. У Росії Перший загальний перепис населення імперії відбувся тільки 1897 р. Отже, з другої половини XIX ст. переписні матеріали, дуже повні й детальні, є про Галичину, Буковину, Закарпаття, що входили до складу Австрії, з 1867 р. — Австро-Угорщини. В Австрії через кілька років після чергового перепису видавалося чимало тематичних томів з внутрішньою розбивкою тематичної інформації по регіонах. Всі томи йшли під загальною

Похожие работы