Читать статья по эктеории: "Цивілізаційна парадигма дослідження ґенези господарської системи: методологічний аспект" Страница 8


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

легітимність, що означає визнання всіма членами суспільства права здійснювати законні дії державними органами. Організація процесу взаємодії полягає у налагодженні сукупності прямих і зворотних зв’язків між державою як організаційним центром суспільства та суспільними суб’єктами. Форма та спосіб реалізації прямих і зворотних зв’язків історично змінювалися, що принципово впливало на особливості та ефективність організації суспільства. Посилення демократичних тенденцій у розвитку суспільства проявляється в поступовій відмові від адміністративно-владних форм організації прямих і зворотних зв’язків. В організації суспільства велику роль відіграє суспільна свідомість. Співвідношення між свідомими організаційними діями людей і держави (влади) та стихійним перебігом подій свідчить про рівень організованості суспільства. У боротьбі зі стихією дуже важливі наукове пізнання суспільства, закономірностей його розвитку, демократизація держави (влади) як його організаційного центру.

По-шосте, центральне місце в аналізі суспільства належить дослідженню людини, її статусу, діяльності та суспільного розвитку. Людина - це гранична неподільна одиниця, основний елемент суспільства, яка виступає протилежним щодо цілісності суспільства полюсом. Будучи наділеною свідомістю, людина має власні цілі, є носієм різних соціальних якостей, виступає джерелом внутрішніх рушійних сил суспільного розвитку, розглядається як первинний (базовий) суспільний суб’єкт. Заради досягнення власних та суспільних цілей індивіди, об’єднуючись, утворюють колективні суб’єкти різного масштабу та спрямування.

Сучасна наука під час широкого звернення до поняття «цивілізація» та цивілізаційної проблематики загалом водночас знаходиться в стані невизначеності та розмитості змісту самого цього терміну, різноманіття його трактувань у тих концепціях наукової думки, з якими він пов’язаний. Така позиція окремих науковців дала змогу історику та філософу А. Уайтхеду висловити свою точку зору: «Границы цивилизации неопределенны, о чем бы ни шла речь: о географических рамках, временных интервалах или о сущностных принципах» [15, с. 397]. Наукова думка щодо визначення сутності такої суспільної форми, як цивілізація, тривалий час формувалася переважно в працях істориків, соціологів, культурологів, філософів і політологів. У зв’язку із цим цивілізація як термін і категорія трактується по-різному. За величезної кількості значень, які додаються поняттю цивілізації, існують два основних значення, в яких воно вживається: по-перше, цивілізація розуміється як певна стадія розвитку суспільства (господарської системи) або певний тип суспільства; по-друге, як культурно-історична спільність, як правило, прив’язується до того чи іншого регіону. У методології цивілізаційного підходу слід використовувати принципи методологічного індивідуалізму в його сучасному розумінні, тобто первинності людини і змін у ній, як головного змістовного складника глобальних трансформацій та еволюції господарських систем. Цивілізація як наукова категорія є багаторівневим поняттям, що відбиває всю багатогранність цивілізації як явища реальності. Найбільший розквіт теорія цивілізацій отримала в XX ст., коли відбувся перехід до другої стадії її розвитку. Світові війни,



Интересная статья: Основы написания курсовой работы