Читать статья по основам права: "Угода про асоціацію, як правова основа адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Європейське співтовариство з атомної енергії. Як зазначає Т.М. Анакіна, Угода належить до «змішаних угод», оскільки їх предмет не охоплюється виключною компетенцією Євросоюзу; низка його норм стосується спільної компетенції ЄС і дер- жав-членів [5, с. 125]. Угоду укладено з питань, що мають для них загальний інтерес. Це як традиційні сфери двостороннього співробітництва сторін - економічна, соціальна, культурна, науково-технічна, так і сфери зовнішньої та без- пекової політики, військового співробітництва, юстиції тощо. Виступаючи формою втілення узгоджених волевиявлень учасників міжнародних відносин, вона підпадає під регулятивний вплив міжнародного права. Невипадково в ст. 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів (1969 р.) і ст. 2 Віденської конвенції про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями (1986 р.) указується, що договором є угода, яка регулюється міжнародним правом. На неї розповсюджуються принципи права міжнародного договору, серед яких основним є pacta sund servanda - договори повинні виконуватися. У цьому зв’язку варто зазначити, що з моменту підписання Угоди сторони зобов’язані утримуватись від дій, які можуть зашкодити об’єкту й меті договору.

Особливе значення має той факт, що норми міжнародного права є складовою національних правових систем держав-членів, а також є джерелом права ЄС поряд із нормами власне інтеграційного права ЄС [6, с. 6]. Законодавство України також поступово приводиться у відповідність із нормами міжнародного права, не в останню чергу завдяки адаптації до законодавства Євросоюзу. право європейський законодавство

Угоди ЄС містять норми, які регулюють суспільні відносини, що складаються в ході інтеграційних процесів. їхній зміст і значення залежать від спрямованості й рівня співробітництва сторін та особливостей правового статусу третьої країни у взаємовідносинах із ЄС (держава-партнер, держава-сусід, держава-заявник, держава-кандидат).

Угода про асоціацію між ЄС і Україною є прототипом нової групи зовнішніх угод ЄС із державами-учасниками Європейської політики сусідства (угода «четвертого покоління»). Угоди про асоціацію третіх країн із Євросоюзом є інтегральною частиною європейського права й мають статус його джерела. Вони належать до групи зовнішніх угод ЄС, що укладаються в разі визнання Євросоюзом держави такою, що спроможна вести переговори про вступ до ЄС.

Такі Угоди покликані допомогти асоційованій країні адаптувати своє законодавство до європейських правових стандартів.

Правовою підставою укладання угод про асоціацію є ст. 310 Договору про ЄС і ст. 217 Договору про функціонування ЄС. Відповідно до положень цих статей, Євросоюз може укладати з однією чи кількома третіми країнами чи міжнародними організаціями угоди про створення асоціації, яка характеризується взаємними правами та обов’язками, спільними діями й особливими процедурами. О.М. Шпакович зазначає, що в ст. 2і7 ДФЄС не встановлюється якихось вимог до угод про асоціацію, а лише зазначається, що асоціація передбачає «взаємні права й обов’язки». Підкреслюється, що загальною метою асоціації з Євросоюзом є створення правових меж для привілейованих відносин без визначення чітких правил щодо можливого змісту таких відносин [7, с. 23].

Аналіз



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы