Читать статья по основам права: "Угода про асоціацію, як правова основа адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Правовий фундамент узгодження норм правових систем різного рівня становить договірна міжнародно-правова база. Міжнародні договори, ґрунтуючись на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, спрямовані не стільки на безпосереднє правове регулювання внутрішніх відносин у державі, скільки визначають основи для узгодженого розвитку національного законодавства в межах міжнародного співтовариства [1, с. 318]. Вони забезпечують «спілкування» держав «однією мовою», сприяють сприйняттю й наступному запозиченню більш розвинених правових форм, підвищенню рівня правової культури [2, с. 12]. Відтак правові норми, створені у формі договору, регулюють міждержавні відносини і водночас сприяють ідеологічному та юридичному розвиткові національного права.

Основним документом, що регулює сучасний стан відносин між Україною та ЄС, закладаючи юридичні засади для узгодження норм їхніх правових систем, є Угода про асоціацію. Вона передбачає оновлення спільних інституційних меж співпраці України з ЄС і його державами-членами, сприяння поглибленню їхніх стосунків у всіх сферах, посилення політичної асоціації й економічної інтеграції на основі взаємних прав і обов’язків.

Угода про асоціацію за своїм обсягом і тематичним охопленням є найбільшим міжнародно-правовим документом за всю історію України та найбільшим міжнародним договором із третьою країною, будь-коли укладеним Євросоюзом [3]. Безпрецедентною є й формула відносин: «політична асоціація та економічна інтеграція», яка є новою у відносинах ЄС із третіми країнами. Саме на такому формулюванні наполягала Україна, яка нормативно закріпила його в Постанові парламенту «Про Заяву Верховної Ради України «Про започаткування переговорів між Україною та ЄС щодо укладення нового базового договору» (2007 р.) [4, с. 87]. Очевидно, успішне виконання Угоди створюватиме передумови для входження України як повноправної європейської держави до складу Євросоюзу. Разом із тим варто зазначити, що Угода не встановлює юридичних зобов’язань для сторін щодо набуття членства Україною в ЄС.

Проаналізуємо зміст Угоди про асоціацію з позиції теорії міжнародного, європейського та національного права. Доречність такого підходу зумовлюється тим, що Угода має особливу юридичну природу: це міжнародно-правовий договір, що є джерелом європейського права, правовий режим якого значною мірою визначається нормами міжнародного права, а також нормами конституційного права України, оскільки Угода є частиною національного законодавства й застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного права.

Угода про асоціацію - це двосторонній міжнародний публічний договір, однією зі сторін якого є Україна, тоді як іншою стороною є ЄС загалом, 28 держав-членів, а також

Похожие работы