Читать реферат по макроэкономике: "Капітал: різновидність, форми. Реальний і фіктивний капітал" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Отже, через те, що в зрілому капіталістичному суспільстві в кожному індивідуальному капіталі постійно переплітаються власні і позичені капітали, весь суспільний капітал розглядається як капітал-власність і капітал-функція.

Основою економічною системою капіталізму є приватна капіталістична власність на засоби виробництва. Приватна трудова власність за своєю природою не є капіталістичною, вона набуває капіталістичного характеру лише тоді, коли застосовується для збагачення власника, привласнення неоплаченої праці найманий працівників.

Постійне привласнення частини праці найманих робітників без еквівалента називається експлуатація.

Для виникнення економічної системи капіталізму необхідні суттєві три умови:

а) приватна власність на засоби виробництва;

б) наявність найманої праці;

в) система експлуатації.

Але для цього потрібно, щоб зустрілись і вступили в контакт два протилежних власники:

а) власник грошей та засобів виробництва;

б) власник робочої сили, вільний особисто, але позбавлений будь-яких засобів виробництва та засобів існування.

Тому, щоб жити він мусить продавати свою здатність до праці, тобто робочу силу.

Ці два протилежні власники не є наперед історично заданими, вони з’являються в результаті диференціації товаровиробників, їх майнового розшарування – це наслідок дії законів ринку, насамперед закону вартості, а прискорюється в процесі первісного нагромадження капіталу:

а) відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва і перетворення їх у найманих робітників;

б) перетворення експропрійованих засобів виробництва у первісний капітал.

“Первісним” цей процес називається тому, що він утворює передісторію капіталу ( Європа – 15 -18 ст.).

В Україні повторно первісне нагромадження капіталу проходить тепер внаслідок процесу роздержавлення та приватизації власності.

Історичними передумовами виникнення капіталу були:

а) товарне виробництво;

б) товарно-грошовий обіг.

В процесі простого товарного обігу дрібні товаровиробники продають свої товари за гроші для того, щоб купити інші товари ( Т – Г – Т ). В даному випадку гроші виступають посередником і не є капіталом, вони виконують

свою функцію засобу обігу.

З певним часом просте товарне виробництво набуває підприємницького характеру. За цих умов товаровиробник починає продавати свої товари не за ради того, щоб купити інші товари за гроші, а з метою пустити гроші знову в обіг.

Формула простого товарного обігу Т – Г – Т замінюється принципово іншою формою Г – Т – Г ( купівля заради продажу ). В цій формулі вихідним і кінцевим пунктами виступають гроші, а товар відіграє роль посередника. Але рух Г – Т – Г був би безглуздим, якби Г початкові і Г кінцеві були кількісно рівні. Сутність цього руху полягає в прирості грошей, тобто в Г + ∆г.

Таким чином, формула набуває такого вигляду

Г – Т – Г1, де Г1 = Г + ∆г.

Формула Г – Т – Г1 отримала назву загальної формули капіталу. Гроші стають капіталом лише тоді, коли вони приносять додаткову вартість ( “m”).

Але звідки береться додаткова вартість (“m”), що є її джерелом?

Додаткова вартість не виникає

Похожие работы