(Назад)
(Cкачать работу)— лише за стискання руки стають помітно вологими;
35% СР — тільки відчуття вологості в руках;
40% СР — навіть у разі дуже сильного стискання руки залишаються сухими.
Збирання. Довжина нарізки залежить від вологості маси, яку солосують. За вмісту сухої речовини близько 35% оптимальною є довжина 35–40 мм. Якщо трава містить 40–50% СР, розмір нарізки треба зменшити до 20 мм і, навпаки, за вмісту СР 20–25% збільшити до 70–80 мм.
Трамбування. Спочатку слід очистити траншею, підготувати плівки, проконтролювати техніку (витікання оливи). Трамбувати треба тонкими шарами (20–30 см) залежно від сирої клітковини, сухої речовини й довжини нарізки. Силосну масу потрібно розподілити за шириною траншеї.
Трамбувати краще важкими колісними засобами (не гусеничними). Вузькі колеса створюють високий тиск на кв. см. Важкий трактор-коток доцільно використовувати без здвоєних шин, щоб максимізувати тиск на одиницю площі. Тиск повітря в шині має бути вищим за 2 bar. Кожну тонну силосу трамбувати 2–2,5 хв, їздити повільно (максимально — 3 км/год) із трьома проїздами по кожному сліду.
Закриття. Cилосну масу потрібно закрити відразу після останнього проїзду! Траншеї рекомендується закривати трьома плівками. Нижню тонку (40–50 мікрон) укласти безпосередньо на силосну масу. Головна плівка (150–250 мікрон) має бути газонепроникною й еластичною. Захисна решітка захищає плівки від механічного ушкодження й додатково їх ущільнює. Зверху треба покласти мішки з піском, старі шини, бетонні плити, які разом із плівкою створять герметичний бар’єр. Не рекомендую, замість мішків, використовувати торф,пісок та інші розсипчасті матеріали. Коли силос набиратимуть, вони потраплятимуть у сінаж і сприятимуть вторинній ферментації — нагріванню. Чув таку думку, що по сінажу, замість плівки, потрібно сіяти ячмінь або жито. Втрати сінажу без плівки сягають 30%! Завжди треба використовувати плівку.
Консервація й використання консервантів. Сінаж консервують органічними кислотами, особливо молочною кислотою і, якоюсь мірою, оцтовою. Молочна кислота знижує рН, і шкідливі бактерії гинуть. Молочну кислоту виробляють молочнокислі бактерії із цукру. Працюють без доступу повітря. Молочних бактерій на рослинах живе дуже мало, якщо порівняти з іншими бактеріями, яким для їхньої життєдіяльності теж потрібний цукор — 1:100. Крім того, молочні бактерії нерухливі на відміну від інших. Звідси висновок: у силосній масі має бути достатня кількість цукру й не має бути повітря. У бобових культур недостатньо цукру й великий вміст протеїну. Протеїн розкладається на аміак — луг — і нейтралізує молочну кислоту й тим самим гальмує силосний процес аж до повного псування кормів. Біологічний консервант — це спеціально підібрані молочні бактерії з великою активністю. Додаючи їх у силосну масу, можна змінити співвідношення зі шкідливими бактеріями на користь молочних і одержати якісний силос із культур, які важко силосувати, а також заготовляти силос за складних погодних умов, навіть під час дощу. Використання якісного консерванту різко скорочує процес силосування й тим самим зменшує втрати поживних речовин і, що особливо важливо, зберігає енергію корму. Якісний консервант підвищує м’ясо-молочну продуктивність.