(Назад)
(Cкачать работу)той час коли корпорації нинішніх сильних націй зраджують їх!
Особливо важливою є тріада Держава-Нація-Корпорації для нановопосталих країн колишнього комуністичного блоку. В таких країнах, як Україна чи Білорусь, «де три фактори, що могли б мобілізувати націю для модернізації - держава, суспільство і національна ідентичність - всі є слабкими»[Taras Kuzio, «Ukrain's Post-Soviet Transition: A Theretical and Comparative Perspective» p.5], лише економічна єдність, досягнута за рахунок спільного для всіх елемента (елементів) господарства у вигляді сильної загальнонаціональної компанії (компаній), могла б дати цим націям почуття групованої єдності, почуття спільного інтересу і дати їм сенс їхньої окремішності та самоідентифікації. Цей третій елемент тріади Держава-Нація-Корпорації міг би стати об'єднавчим чинником для нації і джерелом сили для держави.
Легко здатися на ласку долі й дати захопити себе хвилям глобалізації. Безглуздо зізолюватися й залишитися в минулому. Є важкою, але славною й гідною справою влитися струменем у загальний потік глобалізації, але не змішатися з ним! Горде гасло «чи тягтися у хвості, чи вести за собою інших» є гаслом націоналізму сьогодення. «Піти поряд з іншими, але залишатися самими собою» - ось гасло націоналізму глобалізації, гасло націоналізму завтрашнього дня.
Швидке зростання і скорочення бідності в Китаї, Індія, і інші країни, які були бідні 20 років тому, була позитивним аспектом глобалізації. Але глобалізація також провела істотну міжнародну опозицію над турботами, що це збільшило нерівність і екологічну деградацію. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. – М., 1992. – С. 184-202; Sartori G. The Theory ofDemocracy Prevised. Chatom Hous.
2.Ленін В. Повне зібрання творів. – К., 1972. – Т. 26. – С. 332.
3.Там само. – C. 334.
4.Материалы ХХVII съезда КПСС. – М., 1986. – С. 130.
5.Панарин А. Агенты глобализма // М., 2000. – Март. – Гл. II.
6.Маккиндер Х. Дж. Географическая ось истории // Классика геополитики. ХХ век. – М.,2003 – С. 10.
7.Pro et Contra. – 1999. – Осінь. – С. 90.
8.«Основи демократії”. – К., 2002. – С. 73.
9.Тоффлер Э. Метаморфозы власти. – М., 2002. – С. 112.
10.Косолапов Н. Россия, США и мировое развитие // Pro et Contra. 2000. – Весна. – С. 130.
11.Чешков М. Глобализация: сущность, нынешняя фаза и перспективы // Pro et Contra. – 1999. – Осінь. – С. 114.
12.Friedman Th. Understanding Globalization. The lexus and the Olive Tree. – N. Y., 2000, p. 9.
13.Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на глобализацию. Прогресс – традиция. – М., 2001. – С. 28-29.
14.Bull H. The Anarchical Society: A Study of Order in World Politics. N. Y.: Columbia Unit. Press, 1955. Ch. 1, 2. P. 3-50.
15.Пантин Н. В. и Лапкин В. «Универсальная цивилизация»: генезис и противоречия // Мегатренды мирового развития. – М., 2001. – С. 237.
16.Ионов И. Динамика цивилизаций // Мегатренды мирового развития. – М., 2001. – С. 270.
17.Поппер К. Открытое общество и его враги. – М., 1992. – Т. 2. – С. 18.
18.Ильин М., Иноземцев В. Введение к книге «Мегатренды мирового развития». – М., 2001. – С. 13-14.
19.Політологічні читання. – 1993. – № 2. – С. 59.
20.Неклесса А. Ordo Qirado: пришествие постсовременного мира// Мегатренды мирового развития. – М., 2001. – С. 138.
21.Долгов С. Глобализация экономики. Новое слово или новое явление. – М.: Экономика, 1998. – С. 42.
22.Зидентоп Л. Демократия в Европе. – М.: Логос, 2001. – С. 1.
23.Ильин М. Стабилизация развития // Мегатренды мирового развития.- М.,