(Назад)
(Cкачать работу)цьому відношенні глобалізація «підштовхує» до перегляду принципів управління як на національному, так і наднаціональному рівнях. Заради задоволення потреб людини за рахунок переваги конкурентоспроможних ринків при наявності чітких правил та політичних і географічних кордонів, управління на вказаних рівнях має ставати більш ефективним і скоординованим. Ідеологічні засади мають меншою мірою домінувати над принципами толерантності і прагматизму на великих економічних просторах. Тобто має визнаватися той факт, що вигоди для одного з учасників глобального ринку (країни чи транснаціональної компанії) можуть не обов’язково влаштовувати інших учасників і чимось треба поступатися заради спільного стратегічного розвитку.
Для здійснення такої політики особливого значення набувають регулюючі функції авторитетних міжнародних організацій, у першу чергу ООН, Світової організації торгівлі (СОТ), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, Великої вісімки, НАТО, ЄС, ЮНЕСКО, ЮНІДО, Всесвітньої організації із захисту інтелектуальної власності (ВОІВ) та інших. Зокрема, завдяки координуючим діям ООН у світі почали поширюватися і втілюватися в життя ідеї сталого розвитку (Sustainable Development), які відіграють потужну стримуючу роль по відношенню до незупинного росту загроз глобалізації.
В той же час непокоїть та обставина, що останнім часом почали підсилюватися тенденції безроздільного домінування політики міжнародних організацій, що підтримують глобальні ринки, таких як СОТ, МВФ, Світового банку по відношенню до діяльності організацій, які піклуються про забезпечення суспільних благ, зокрема, збереження миру, охорони навколишнього середовища, захисту прав людини, боротьби з бідністю, розвитку охорони здоров’я, культури, освіти. Роль останніх у врегулюванні світового порядку, на жаль, починає слабнути, а фінансування, що його вони отримують, — зменшуватися. В цілому ж критики одностайно відзначають, що країни, які більш ізольовані по відношенню до міжнародних організацій є значно вразливішими з боку загроз глобалізації.
За умови нестримного поступу наднаціонального капіталу, який диктує свої умови соціально-економічного розвитку більшості країн світу, та послаблення відповідної регулюючої функції авторитетних міжнародних організацій дедалі частіше звучать голоси різноманітних об’єднань і угруповань громадян на захист суспільних інтересів. Цей рух виник в Сіетлі (США) у листопаді 1999 року під час проведення конференції СОТ.
За сім останніх років акції протесту проти глобалізації стали регулярними під час проведення засідань СОТ, МВФ, Світового банку, Великої вісімки. Важливо зазначити, що громадський рух «проти глобалізації» привів до появи досить потужної ідеологічної платформи. Вона відкидає нестримну гонитву транснаціональних компаній за прибутками будь-якою ціною всупереч іншим суспільним цінностям, коли принципи гуманності, духовності, соціальної справедливості, збереження природи, регіональної і національної ідентичності країн світу відходять на другий план.
Виникає запитання: як ставитися до антиглобалізму як громадського руху, засуджувати та ігнорувати, чи спробувати зрозуміти його? Відокремлюючи прояви екстремізму, очевидно, що антиглобалізм виступає як майже головний
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы