(Назад)
(Cкачать работу)участь комерційний банк і його виграш становитиме 0,2%, то компанії А і Б будуть мати виграш у розмірі 0,5% кожна:
(d - 0,2%) : 2 = (1,2% - 0,2%) : 2 = 0,5%.
Механізм функціонування свопу та платежі, що здійснюють учасники угоди, наведено на рис. 11.3.
Рис. 11.3. Схема платежів за валютним свопом
Процентні виплати компанії А в марках становлять 11,5%, платежі компанії Б в доларах становлять 11%. Винагорода банку вимірюється різницею (1% в дол. — 0,8% в нім. марках). У грошовому вираженні сума, яку щороку отримує банк, дорівнює 0,01 номіналу в доларах за вирахуванням 0,008 номіналу в марках.
Обмін номіналами відбувається на початку і наприкінці дії свопу. Номінали в різних валютах мають співвідноситись як крос-курси відповідних валют на дату укладання свопу. Якщо, наприклад, розмір емісії облігацій становить 50 млн дол. США, а курс спот нім. марка/дол. = 1,5, номінал у марках має дорівнювати 75 млн нім. марок. Отже, компанія А, що емітувала облігації на суму 50 млн дол. США, обмінює цю суму на 75 млн нім. марок. У кінці свопу відбувається зворотний обмін номіналами: А отримує 50 млн дол. США, Б — 75 млн нім. марок.
Оскільки валютний своп полягає в купівлі-продажу різних валютних потоків у майбутньому, його можна вважати різновидом форвардної угоди. В такому свопі форвардна угода з обміну процентними платежами об'єднується з угодою спот з обміну номіналами.
Оскільки крос-курси валют постійно змінюються, у наведеному вище прикладі банк, що отримує винагороду в розмірі різниці виплат у доларах США і нім. марках, підпадає під валютний ризик. При зростанні курсу марки відносно долара його винагорода буде зменшуватись, а при падінні курсу марки відносно долара — зростати. Така залежність доходу банку від крос-курсу валют відображає вплив валютного ризику на дану операцію банку. В цілому банк компенсує валютний ризик за даною операцією через укладення інших строкових угод з валютою.
Своп активівСвоп активів, як і процентний чи валютний своп, полягає в обміні процентними платежами в одній чи в різних валютах. Однак процентні платежі пов'язані не з залученням коштів, а з їх інвестуванням. Оскільки кошти інвестуються під фіксовану чи плаваючу процентну ставку в ті чи інші активи, цей своп отримав назву свопу активів.
Процентний та валютні свопи, розглянуті вище, можна було б назвати свопом пасивів, оскільки залучені на ринку кошти є джерелом фінансових ресурсів, а отже, пасивами корпорації чи банку. Свопи пасивів зменшують витрати із залучення коштів, тобто зменшують вартість капіталу фірми — учасника свопу. Свопи активів збільшують дохідність інвестицій без збільшення їх ризиковості. Організовуючи своп активів, можна штучно створити актив з новими характеристиками, не продаючи безпосередньо початковий актив.
Своп активів застосовують для того, щоб використати відносну перевагу на тому чи іншому ринку. Фінансові посередники використовують свопи активів, як і свопи пасивів, для диверсифікації (реструктуризації) портфелів активів та пасивів відносно процентних ставок і валют, а також для управління процентним та валютним ризиками. Своп активів (пасивів) змінює співвідношення між частками активів (пасивів) з фіксованою та плаваючою ставками та між частками активів (пасивів) у різних валютах.
Приклад. Банк Б надав