(Назад)
(Cкачать работу)ринку з плаваючою ставкою. До позичальників такого класу належать банки, уряди та корпорації з кредитним рейтингом ААА, АА.
Промислові корпорації з більш низьким кредитним рейтингом (ВВВ і нижче) можуть звертатись до угод своп та до заміни плаваючої процентної ставки на фіксовану, тому що не мають змоги залучити кошти за прийнятною фіксованою ставкою на ринку облігацій. Комерційні банки звертаються до ринку свопів, щоб збалансувати свої активи і пасиви з фіксованою та плаваючою процентними ставками і тим самим зменшити процентний ризик, що є одним з основних банківських ризиків.
Базисним свопом називають угоду між учасниками про обмін плаваючої процентної ставки по боргу, розрахованої на одній основі на плаваючу процентну ставку, обчислену на іншій основі. Наприклад, плаваюча ставка, розрахована на основі LIBOR, може обмінюватись на процентну ставку за комерційними паперами. Платежі з обміну процентними ставками можуть також розраховуватись на одній ціновій основі, але для різних цінових періодів. Наприклад, може здійснюватись обмін 6-місячної LIBOR на місячну LIBOR.
Можуть обмінюватись також плаваючі ставки з різними ціновими основами та періодами.
Базисні свопи використовують переважно для переходу на потрібний ринок фінансових інструментів або для покриття зобов'язань з плаваючою ставкою за іншими свопами. Такий вид свопу менш поширений, ніж чистий процентний своп.
Валютний свопВалютний своп, або своп з крос-курсами валют, полягає в обміні процентних платежів та номіналу в одній валюті на процентні платежі та номінал в іншій валюті. Іноді безпосередній обмін номіналів може не проводитись. Обмін фіксованих процентних виплат в одній валюті на фіксовані виплати в іншій валюті називають простим валютним свопом. Процентний валютний своп полягає в обміні фіксованих процентних платежів в одній валюті на платежі за плаваючою ставкою в іншій валюті. І, нарешті, обмін процентними платежами за плаваючою ставкою в різних валютах називають базисним валютним свопом.
Валютні свопи використовують для управління валютним та процентним ризиками. За допомогою валютних свопів учасники ринку отримують доступ до потрібної валюти за необхідним курсом. Банки можуть використовувати валютний своп, для того щоб зрівноважити свою валютну позицію. Укладають свопи також з тим, щоб використати свою відносну перевагу на ринку тієї чи іншої валюти.
Наприклад, компанія А може емітувати облігації в доларах США або німецьких марках з купонною ставкою 10 та 12% відповідно. Компанія Б може емітувати зобов'язання під 11,5% в доларах і 12,3% в марках.
Компанія А має абсолютну перевагу і на ринку США, і в Німеччині, але відносна перевага А на ринку долара (d1=11,5 - 10 = 1,5%) більша, ніж на ринку німецької марки (d2 = 12,3 - 12 = 0,3%).
У цьому разі компаніям А і Б доцільно використати свою відносну перевагу на ринках валют, емітувавши облігації: А — в доларах, Б — в марках, а потім укласти валютний своп. Вигода, яку кожен з них може мати від проведення свопу, дорівнюватиме 0,6d : d = dl — - d2 = 1,5 - 0,3 = 1,2%, тобто 0,6%, або 60 б.п.
У результаті свопу вони отримають можливість залучити кошти під ставки, що на 60 б.п. менше від ставок безпосереднього залучення валюти (долара чи марки) на ринку.
Якщо в свопі братиме