Читать лекция по менеджменту: "Задача оптимізації інвестиційного портфеля та її розв’язання за допомогою нечіткої логіки" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Нехай менеджмент компанії сформував портфель, що складається з N інвестиціних напрямів (бізнесів), який буде існувати певний період часу T. При цьому по кожному напряму за цей період планується здійснити повні інвестиційні витрати, які складатимуться з стартових інвестиційних витрат (будівлі, споруди, устаткування, ліцензії і т.д.) і перехідних витрат чистого оборотного капіталу (незнижуваний залишок запасів сировини, матеріалів, готової продукції, розрив між дебіторською та кредиторською заборгованістю і т.д.). Якщо повні витрати по портфелю прийняти за C = const, то частку витрат на i-ий бізнес позначимо як, ,(1) де- частка, яка в портфелі належить і-му інвестиційному напряму.

Тоді ефективність інвестиційного напряму у портфелі може бути виміряна на основі традиційного показника ROI (return on investments - рентабельність інвестіцій) за формулою: , , (2) де Ei - інтегральний ефект від ведення бізнесу за період існування портфеля (наприклад, всі продажі за період з вирахуванням податку на додану вартість), T - період існування інвестиційного портфеля, в роках. Тоді ROI вимірюється у відсотках річних.

Введемо в модель норматив прибутковості інвестиційного портфеля , який являє собою нижню межу прибутковості інвестиційного портфеля (зазвичай такий норматив встановлює власник компанії, який зацікавлений у належній віддачі на інвестований капітал). Для умов європейських корпоративних інвестицій характерним значеннямє 8%.10% річних у євро (це відповідає прибутковості по депозитах у банках середнього рівня надійності, в високонадійних банках відсоток по депозиту нижче).

Нехай також визначено заздалегідь (на підставі даних бізнес-планування), що якщо збільшувати частку витрат по i-му напряму інвестування здо, то прибутковість бізнесу ROI буде змінюватися в інтервалі віддопри цьому має місце обмеження: , , (3) яке випливає з раціональних умов ведення бізнесу і визначається менеджментом компанії з додаткових міркувань. Наприклад, виведення чистого оборотного капіталу з бізнесу; однак у проекті залишиться постійний інвестиційний капітал (незнижувані інвестиційні витрати бізнес-проекту), який не буде використаний, в результаті чого прибутковість такого бізнесу буде негативною. Навпаки, необґрунтоване надлишкове фінансування бізнес-проекту може призвести до того, що інвестовані кошти будуть не встигати обертатися, і зростання інтегрального ефекту бізнесу припиниться, що призведе до зниження прибутковості проекту, у тому числі до негативних значень. Таким чином, на підставі аналізу бізнес-планів менеджмент компанії визначає раціональні умови господарювання, які описуються умовою (3).

З (2) випливає: , . (4) Тоді інтегральний ефект за всіма бізнесам портфеля дорівнює: , (5) і тоді прибутковість інвестиційного портфеля визначається простими співвідношеннями: , (6)

, (7)

. (8)

Якщо за підсумками існування інвестиційного портфеля виконана умова, то має місце невиконання вимог власника. Відповідно, інвестиції в портфель слід вважати неефективними, а очікування події зриву плану з прибутковості інвестицій портфеля можна назвати