Читать лекция по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Основні проблеми переходу до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики (сімейного лікаря) (лекція)" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Лекція №

Основні проблеми переходу до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики (сімейного лікаря)

У більшості розвинутих країн світу первинна медична допомога виявляється лікарями загальної практики — сімейними лікарями.

Лікар загальної практики має більш широкі знання як в області медицини, так і в інших суміжних спеціальностях — психології, соціології, соціальної медицини, економіки, охорони здоров'я, профілактики й ін. Головною його задачею є охорона здоров'я родин, що обслуговуються, надання первинної медичної допомоги, лікування хворих незалежно від їхнього віку і виду захворювання.

Практично у всіх розвитих країнах існує вільний вибір лікаря. Лікар загальної практики може працювати один, але в останні роки більш раціональною визнана групова практика, коли кілька лікарів загальної практики працюють спільно в так званих центрах здоров'я.

У деяких країнах (Фінляндія, Швеція, Німеччина, Австрія й ін.) центри здоров'я мають своїх консультантів-фахівців, забезпечують рентгенівські і лабораторні дослідження.

У Швеції, Бельгії, Німеччині, Франції медична допомога жінкам і дітям виявляється не тільки лікарями загальної практики, але і гінекологами, педіатрами.

Кількість населення, що обслуговується, на одного лікаря загальної практики коливається в різних країнах від 1000 до 3000 чоловік. Лікар загальної практики приймає своїх пацієнтів в амбулаторії і вдома. Робочий тиждень у деяких країнах (Норвегія, Швеція, Фінляндія) складає до 40 годин, тобто з 8 °° до 20°° годин. Кількість пацієнтів, прийнятих лікарем загальної практики складає 100—140 чоловік у тиждень. Частота візитів лікарів на будинок коливається від 1 до 5 у день.

Реформа охорони здоров'я в нашій країні передбачає поступовий перехід до організації первинної медичної допомоги за принципом лікаря загальної практики. Але однією з головних умов реформи є збереження всіх лікувально-профілактичних установ охорони здоров'я, зі зміною їхніх функцій, методів роботи, удосконаленням їхньої діяльності, заміною дільничної служби на лікаря загальної практики.

В умовах розвитку страхової медицини особливу значимість здобуває перегляд концепції надання внелікарняної допомоги міському населенню. Перехід до організації первинної медико-соціальної допомоги за принципом лікаря загальної практики передбачає значне розширення функцій, виконуваних таким лікарем у порівнянні з дільничними терапевтами і педіатрами. У першу чергу необхідно відзначити, що основною функцією лікаря загальної практики є надання населенню багатопрофільної амбулаторної допомоги відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики й отриманим сертифікатом.

Лікар загальної практики повинен мати базове терапевтичне утворення, але на відміну від дільничного лікаря-терапевта значно розширюється обсяг його діяльності, тому він повинний мати знання по суміжних спеціальностях, володіти практичними навичками для здійснення різних методів діагностики і лікування, виконуваних у даний час вузькими фахівцями амбулаторно-поліклінічних установ. Він повинний володіти діагностикою не тільки терапевтичних захворювань, але вміти поставити правильний діагноз і при

Похожие работы