Читать курсовая по лингвистике, филологии, языкознанию: "Функціонування метафоричних перенесень у польській та українській поезії" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Курсова робота

Функціонування метафоричних перенесень у польській та українській поезії

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………1

Розділ ІМетафора. Історія дослідження. Проблема функціонування метафор ………………………………………………………………………....4

§1 Когнітивний аналіз метафоричних перенесень ……………………... 4

§2 Розуміння метафори: психологічні моделі …………………………...6

§3 Концептуальні основи метафори ………………………………….…. 7

§4 Аксіологічний аспект метафори ………………………………….….. 8

Розділ ІІ Семантика кольору ………………………………………………….10

§1 Структура лексико-семантичної групи прикметників на позначення кольору ...………………………………………………………………………...10

§2 Значення слів у структурі поетичної метафори ……….……………11

Розділ ІІІ Метафора із структурним компонентом кольороназвою ...………13

§1 Функціонування метафори у збірці поезій Б.І.Антонича “Зелена євангелія” …..……………………………………………………………………15 §2 Особливості функціонування метафори із компонентом кольороназвою у поезіях Л.Стафа …………………………………………….

§3 Порівняльний аналіз метафоричних перенесень у поезіях Л.Стафа та Б.Л.Антонича…………………………………………………………………….17

Висновки…………………………………………………………………..19

Література…………………………………………………………………21

Вступ. Таємниця метафори приваблювала до себе великих мислителів – від Арістотелядо Руссоі Гегеля, далі – до Є.Кассірера, Х.Ортегі-і-Гасетта та багатьох інших. Про метафору написано багато наукових праць. Про неї говорили не тільки вчені, але й самі її творці – письменники, поети, художники, кінематографісти. Вивчення метафори стає інтенсивнішим, охоплюючи різні сфери – філософію, логіку, психологію, психоаналіз, герменевтику,, літернатурознавство, літ. критику, семіотику, риторику, різні школи лінгвістики.

В останні десятиліття центр тяжіння у вивченні метафори перемістився з філології (риторики,стилістики, літературної критики) в область вивчення практигного мовлення і в ті сфери, що звернені до мислення, пізнання і свідомості, до концептуальних систем і, нарешті, до моделювання штучного інтелекту.

Поширення метафори в чисельних жанрах художнього, наукового і розмовного мовлення змушувало авторів звертати увагу не стільки на естетичну цінність метафори, скільки на її утилітарні переваги. Р.Хофман – автор досліджень з метафори – писав: “Метафора исключительно практична. […] Метафора, где бы она нам не встретилась, всегда обогащает пониманием человеческих действий, знаний и языка” [Hoffman, 1985, 327]

Ще Арістотель говорив так про метафору: “Метафора состоит в присвоении предмету имени, принадлежащево чему-либо другому; перенос осуществляется либо от рода к виду, либо от вида к роду, либо от вида к виду, либо по аналогии”. [Аристотель. Поетика,1457].

Про необхідність відокремлення метафори і метаморфози писав у свій час В.В.Виноградов: “В метафоре нет никакого оттенка мысли о превращении предмета. Наоборот, “двуплановость”, сознание лишь словесного приравнивания одного “предмета” другому – резко отличному – неотьемлемая принадлежность

Похожие работы