Читать курсовая по эктеории: "Суспільне виробництво: сутність, фази, структура та результати" Страница 15

(Назад) (Cкачать работу)

На сьогодні, спеціалізація України, яка постійно ведеться в умовах обмеженості ресурсів, спрямовується передусім на повніше та ефективніше використання виробничого потенціалу. Це стає обʼєктивною передумовою збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції. Підвищення її ефективності. Ефективне функціонування підприємств нашої держави, як показали розробки на прикладі підприємств різних галузей і форм господарювання, може бути досягнуто при забезпечені основними фондами, які відповідатимуть забезпеченості фондами підприємств європейських країн. Виходячи з вимог закону зростаючих потреб, необхідно не тільки послідовно зміцнювати матеріально-технічну базу підприємств і інтегрованих виробництв, але й знаходити раціональні напрями ефективного її використання[1, с. 22]. Майбутня ефективність суспільного виробництва базується на таких основах: підвищення обсягів і поліпшення якості виробництва продукції, зниження витрат та підвищення рентабельності, збільшення частки на ринку збуту своєї продукції[1, с. 24].

Більшою мірою таке сучасне становище українського виробництва та економіки в цілому є наслідком невизначення системи економічних, соціальних та інших мотивувальних звʼязків, які можуть впливати на доцільність, ефективність та матеріальну зацікавленість[1, с. 25].

Підвищення ефективності виробництва значною мірою залежить від уміння застосування економічних методів управління, серед яких значне місце займає внутрішньогосподарських розрахунок, який би мотивував усіх працівників. Такий механізм повинен зробити економічні інтереси працівників визначальним фактором зростання ефективності виробництва й сприяти розвитку внутрішньогосподарських товарних відносин[14, с. 137].

Для економіки України існуючі методологічні підходи доцільно застосовувати при аналізі виробництва суспільних товарів з урахуванням того, що вітчизняна система має власні характерні риси. Визначалася система стандартів щодо рівня забезпеченості населення товарами без врахування реальних можливостей їх виробництва. Україна успадкувала від радянської системи широкі зобовʼязання держави, які перевищували її фінансові можливості їх виконання. Держава як основний виробник товарів доволі формально підходить до питання досягнення ефективності виробництва, раціонального використання економічних ресурсів. У результаті для різних груп товарів через застосування нормативного методу визначаються порогові значення можливого перерозподілу ВВП[9, с. 24].

Звідси витікає висновок, що для більшості галузей промисловості, особливо тих, де переважають застарілі виробничі фонди і не вистачає інвестиційного потенціалу, дуже мало шансів протистояти в конкурентній боротьбі на зовнішньому ринку. Але підстави для такого висновку виникають лише в разі конкуренції з високорозвинутими країнами. Що ж до країн СНД, то успішна конкуренція між ними не тільки можлива, а й необхідна, бо саме вона спонукатиме національних виробників до пошуку резервів оновлення виробничого апарату, впровадження новітніх методів і технологій, освоєння сучасних галузей виробництва, щоб повністю не втратити конкурентоспроможність і не опинитися на периферії світового господарства наша держава має бути зацікавлена у підвищені ефективності

Похожие работы