Читать курсовая по биологии: "Водний режим у рослин" Страница 5


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

основному по гідроксиль них групах за рахунок електровід’ємного атому кисню. В молекулі глюкози знаходиться п’ять гідроксильних та одна альдегідна групи. Глюкоза добре розчинна у воді, а її полімер (целюлоза) нерозчинна, бо близько 50% гідроксильних груп целюлози екрановані іонами або знаходяться всередині міцели. Зв’язування молекул води прихованими групами називають пермутоїдною гідратацією.

Воду, зв’язану як з внутрішніми, так і з розташованими на поверхні групами, називають колоїдно зв'язаною водою.

Амінокислоти мають у своєму складі два електрон від'ємні елементи - азот та кисень. Вони здатні утворювати водневі зв’язки з Н20 за рахунок невизначених пар електронів. Принципових відмін гідратації амінокислот від вуглеводів немає. Гідратація білків здійснюється за рахунок взаємодії молекул води з гідрофільними, гідрофобними радикалами та іммобілізації її в замкнутих ділянках.

Як відомо, до складу протоплазми в значних кількостях входять ліпіди, які мають в своєму складі велику кількість гідрофобних груп, дію яких на воду ще мало вивчено.

РОЗДІЛ 3. ТЕРМОДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ВОДНОГО РЕЖИМУ РОСЛИН Ідеї про застосування термодинамічного підходу до вивчення водного режиму рослин вперше найбільш активно розвивав ще в 1930-1940 рр. О.М. Алексєєв, але вони не знайшли належного розвитку і залишились невідомими за кордоном. У 1960 р. було введено поняття "водний потенціал” для характеристики водного режиму в системі грунт - рослина - атмосфера. Як відмічалось в попередньому розділі, водний потенціал - це термодинамічний показник стану води в системі. Він є величиною, похідною від двох інших термодинамічних показників - активності води і хімічного потенціалу води. Активність води - (аw) характеризує ту ефективну (реальну) концентрацію, відповідно з якою вода бере участь в різних процесах. Будь-які міжмолекулярні та інші взаємодії (насамперед гідратація) знижують активність води. Активність чистої води дорівнює 1. В розчинах клітинна активність води завжди менша одиниці. Активність води розраховують за формулою: де Р - тиск водяної пари над системою; Р0 - тиск насиченої пари над чистою водою при тих самих умовах.

Активність води в протоплазмі визначається здатністю її до дифузії, а тому всі фактори, які знижують швидкість руху молекули води, впливають і на ЇЇ активність. До цих факторів належать гідратація, осмотичне зв’язування, іммобілізація, температурний фактор та механічні бар’єри.

До факторів, які сприяють зміні активності води, слід віднести транспортування води з однієї частини клітини до іншої, або з клітини в клітину; зміну вмісту осмотично активних речовин; реакції обміну, які відбуваються за участю води; зміну тургорного тиску; зміну стану води в протоплазмі.

Вода у вільному стані характеризується більшою активністю порівняно з внутрішньоклітинною водою, а тому вона весь час намагається пересуватися в сторону меншої активності.

Хімічний потенціал. Концентрація розчинених речовин у вакуолі є мірою максимальної здатності клітини поглинати воду. Згідно з молекулярнокінетичною теорією молекули всіх речовин знаходяться в стані швидкого хаотичного руху, середня швидкість якого визначається температурою. Хімічний потенціал води (µw) - величина, похідна від активності. Він виражає



Интересная статья: Основы написания курсовой работы