Читать курсовая по педагогике: "Використання укр.ігор з елементами співу та музичного супроводу в дитячому садку" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Йшла Маринка

Йшла Маринка на стежинку

Загубила там корзинку,

А в корзині паляниця,

Хто її з’їв, тому жмуриться.

* * *

Раз, два, три, чотири, п’ять –

Вийшов зайчик погулять,

Як нам бути, що робити?

Треба зайчика зловити.

Будем знову рахувать,

Раз, два, три, чотири, п’ять.

* * *

Сів метелик на травичку,

І задумав якусь дурничку.

Раз, два, три –

Ти, метелику, лети!

* * *

Няв, няв, няв,

Хто так гучно закричав?

Раз, два, три,

Це, напевно, будеш ти.

Дитячі ігри – це невеликі твори, в основі яких лежить розкриття різних життєвих колізій, засобами рухових елементів.

Вони зародилися дуже давно і є плодами творчості самих дітей, хоча значна їх частина перейнята з репертуару дорослих, особливо з обрядового фольклору. Найдавнішими є хороводні драматичні ігри, що колись були частиною календарних обрядів. Вони, в основному розкривають тему хліборобської праці через поєднання в єдине ціле музики, хореографічних рухів, пантоміми, слова.

Природній інтерес дітей до всього живого сприяв популярності серед них ігор, основними персонажами яких є птахи та звірі.

Ці ігри, де дії, рух поєднуються з добре розвинутим діалогом, часто відтворюють гострі моменти боротьби сильнішого і слабшого. Серед народних ігрових моментів багато суто рухливих ігор, у яких драматизація поєднується із змагальними елементами – бігання навздогін, наввипередки, пошуком, проривання кола. Чимало таких ігор супроводжується своєрідними поетичними та музичними вставками, які мають найрізноманітніше призначення – попереджають про початок гри або якийсь її етап, коментують події, що відбуваються.

Зимово-весняні ігри Серед дитячих різдвяних обрядових дійств найбільш популярна є “Коза”.

За “козу” діти з-поміж себе вибирають найспритнішого хлопчика, який вміє розвеселити глядачів. Його відповідно одягають у довгий кожух, вивернутий вовною догори, на голову накладають маску кози, причіпляють з вовни хвіст. “Козу” за ремінець водить “дід”. Крім вищеназваних, у даній виставі є ще такі персонажі як “жид”, “жидівка”, “лікар”, “циган” і “міхоноша”.

Колядники з “козою” підходять до кожної оселі, і один з них запитує господарів: “Чи пускаєте “козу” до хати?” Якщо господар запрошує ряджених, то вони показують виставу, якщо ні, то йдуть до іншої господи. Спів обрядової колядки супроводжується відповідними сценічними діями. Таким чином вони обходять майже усе село, приносячи радість та веселість.

“КОЗА”

(Колядники виконують обрядову пісню,

а персонажі імітують діями текст)

Го-го-го коза, го-го, сірая, го-го, білая!

Ой розходися, розвеселися,

По всьому дому, по веселому.

Де коза ходить – там жито родить,

Де не буває, там вилягає.

Де коза ногою – там жито копою,

Де коза рогом – так жито стогом,

А в Михайлівні – всі хлопці стрільці,

Встрелили в козу, в правеє ушко,

В правеє ушко, в саме сердечко.

Тут коза впала, нежива стала,

А міхоноша бере дудочку,

Надима козі,

Та й у жилочку.

Надулась жила – коза ожила;

Та й пішла коза,

Та стрибаючи,

Своїх діток та шукаючи.

Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею – радісні надії та

Похожие работы