Читать курсовая по бухучету, управленческому учету: "Помилки та обман в аудиті" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Крім недоліків організації систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, невідповідності дій визначеним заходам внутрішнього контролю, до обставин (чи подій), які збільшують ризик шахрайства та помилок, належать:

питання стосовно чесності або компетентності управлінського персоналу;

незвичайний тиск, що існує всередині або за межами підприємства;

незвичайні операції;.

проблеми з отриманням достатніх відповідних аудиторських доказів.

Оцінивши ризик, аудитор повинен розробити аудиторські процедури, щоб отримати обґрунтовану впевненість у тому, що викривлення, які спричинені шахрайством та помилкою і які є суттєвими для фінансових звітів у цілому, виявлено.

Отже, аудитор прагне отримати достатні відповідні аудиторські свідчення того, що шахрайство та помилок, які можуть бути суттєвими для фінансових звітів, не мали місця, або, якщо вони трапилися, вплив результату шахрайства належним чином відображено у фінансових звітах або помилку виправлено. Ймовірність виявлення помилок взагалі є вищою, ніж виявлення шахрайства, тому що шахрайство, як правило, супроводжується діями, спрямованими на його приховування.

У зв'язку з властивими обмеженнями аудиту є неминучий ризик невиявлення у фінансових звітах суттєвих викривлень, які виникли в результаті шахрайства та (меншою мірою) помилки. Подальше виявлення у фінансових звітах суттєвих викривлень, спричинених шахрайством або помилкою, за період, розглянутий у висновку аудитора, ще саме по собі не свідчить про те, що аудитор не дотримувався основних принципів та процедур аудиту. Чи дотримувався аудитор цих принципів і процедур, визначається відповідністю застосованих процедур за певних обставин та відповідністю аудиторського висновку, який грунтується на результатах таких аудиторських процедур.

Ризик невиявлення суттєвих викривлень, спричинених шахрайством, вищий за ризик невиявлення суттєвих викривлень, які є результатом помилки, тому що шахрайство, як правило, супроводжується діями, спрямованими на його приховування, такими як змова, підробка документів, навмисне невідображення операцій або навмисне неправильне пояснення аудиторові. Якщо у процесі перевірки не буде виявлено протилежні свідчення, аудитор повинен прийняти пояснення як достовірні, а записи й документи як справжні. Однак, аудитор повинен планувати та проводити аудиторську перевірку з професійним скептицизмом, усвідомлюючи, що можуть бути виявлені обставини (чи події), які свідчать про можливість існування фактів шахрайства або помилок.

Хоча наявність ефективних систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю зменшує можливість викривлення фінансових звітів, спричинених шахрайством чи помилкою, завжди буде певний ризик того, що система внутрішнього контролю не діятиме, як заплановано. Більше того, будь-яка система бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю може бути неефективною проти шахрайства, скоєного шляхом змови між працівниками, або шахрайства, скоєного управлінським персоналом. Управлінський персонал певних рівнів може обходити заходи контролю, які могли б запобігти подібним випадкам шахрайства з

Похожие работы