Читать доклад по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання, їх реєстрація та використання в медицині" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

До лікування всім хворим проводилась акупунктурна діагностика за методом Фолля, що дозволяє визначити біоелектричний потенціал акупунктурних точок, який свідчить про функціональний стан органів (вимірювання проводиться в умовних одиницях; підвищення показників свідчить про збільшення швидкостей хімічних реакцій, що має місце при запальних процесах; зниження показників нижче рівня норми свідчить про початок дегенеративних процесів в органі або його частини; чим нижче показник, тим більш виражені дегенеративні процеси).

За ЕАФ підвищення показників вище рівня норми (76,4 ± 2,1) на точках легенів і бронхів відзначалося у 70% хворих, у 30% на цих точках відзначалися показники нижче рівня норми (42,4 ± 3,2). Відхилення від рівня норми на точках товстого і тонкого кишківника зазначалося у 87% хворих (з них у 60 відзначалося збільшення показників (74,3 ± 1,2), і у 40 зменшення (32,4 ± 3,4)). У 28% хворих були відхилення від норми на точках меридіана сечового міхура.

У терапії використовувалися вузькоспектральні ІЧ-випромінювачі, які надають протизапальний ефект і нормалізують стан імунної системи. Лікувальні процедури проводилися 1-2 рази на день. Тривалість експозиції підбиралася індивідуально і визначалася по ЕАФ. Середній час впливу складало 10-20 хвилин. Загальний курс лікування був від 4 до 14 днів. В процесі терапії чинився вплив випромінюванням на всю поверхню тіла (використовувалися загальні випромінювачі) і на окремі органи (локальні випромінювачі). Застосування локальних випромінювачів включало вплив на область бронхів, кишечника, наднирників. При оцінці результатів лікування враховувалися частота нападів бронхоспазму і частота прийому інгаляторів.

Після першого дня терапії в I групі у 2 хворих напади задухи скоротилися до 3 разів на день, значно зменшився кашель, покращилося відділення мокротиння; в II групі у 2 хворих частота нападів і прийом інгаляторів знизилися до 1 разу на день. У решти хворих поліпшення стан зазначалося на 6-7 день лікування. У 80% хворих відзначалося припинення хрипів в легенях в перші 5 днів терапії; до 10 дня - при аускультації хрипи не вислуховуються у жодного хворого.

До закінчення курсу лікування зменшення частоти нападів відзначали 26 хворих. Зменшення частоти прийому інхаллеров з 2-х до 1 разу на день відзначали 4 хворих; з 3-4 до 1 разу на день - 3 больних. 6 хворих припинили регулярний прийом медикаментів (спостереження за хворими від 3 до 10 місяців).

хворих перебували під спостереженням протягом 10 месяцев. 2 з них (група I і III) не мали жодного загострення процесу; 2 (група II і III) мали однократне погіршення стану, пов'язане з переохолодженням, у 5 (група I, II, III, IV) ремісія тривала протягом 6 місяців, після чого знову відзначали почастішання нападів (провокуючими факторами були простудні

Похожие работы