Читать статья по литературе: "Проблема духовного стоїцизму в новелі Леоніда Мосендза "Роксоляна"" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

України. Зауважимо, що такий контекст оцінки національної історії був властивий представникам празької школи, для яких важливим було віднайти відповідь на питання, чому українці не змогли відстояти свою державу у 20-х роках XX століття. Наприклад, Є. Маланюк називав Україну Степовою Елладою, але й Антимарією, горбатою нареченою, відьмою, повією, розпустою на дорозі, в такий спосіб означаючи її дволикість, невпевненість у собі, виплекану віками меншовартість, відсутність національного стрижня.

Отож питання про те, хто є українець - Шевченків Іван з двома ликами чи відданий патріот своє батьківщини постає у центр міркувань, до яких штовхає читача автор у своїй новелі «Роксоляна». Сюжет аналізованого твору має подвійне прочитання. Письменник наводить приклад свідомої жіночої зради чи прихованої помсти дівчини своєму коханому, свідком якої став оповідач Давид. Усе залежить від обізнаності читача в історичних реаліях, уважності до реплік чи внутрішніх роздумів персонажів. Зауважимо, що час дії твору - 1919 рік. Про цей рік в історії життя оповідача автор говорить у багатьох оповіданнях збірки як про добу зламу, ганьби, національної біди українців, що втратили право будувати свою державу. Письменницький акцент зроблений не двох полюсах людей - носіях нової більшовицької ідеї і прихильниках національної.

У добу хаосу і розрухи були люди, що керувалися у своєму житті «філософією чину» (Д. Донцов) [3], не уподібнювалися юрбі, а чесно й відповідально виконували свій обов’язок. Таким в оповіданні постає молодий інженер залізничної станції, на якого було покладено завдання оберігати склади з різним крамом. Характеризуючи героя, Давид наголошує: «Був працьовитий, енергійний, рішучий. Гарний тип мужчини і людини. Мій інженер ніколи не мав часу»[7, с. 53]. Особисте життя інженера теж складалося ідеально. Він був закоханий у доньку начальника станції. «Таких красунь, як його наречена, мало було в околиці. На них радісно було дивитися, коли вони де-будь з’являлися удвох» [7, с. 53], - зауважує оповідач. Кохання не змінило чоловіка. Він міг бути досконалим і в професії, і в особистому житті: «Мій інженер не переродився, а лише ніби многократно помножив свій життєвий потенціал» [7, с. 53].

Ідеально-розмірене, виважене життя людини чину зруйнував хаос 1919 року. Цю тезу Л. Мосендз наскрізно утверджує у всіх творах збірки «Людина покірна». Деструкція, розруха, крах мрій прийшли в життя свідомих відповідальних людей з утвердженням радянської влади і ганебної діяльності її «кращих» представників. Антиподом гармонійному інженерові в «Роксоляні» постає колишній старшина регулярної московської армії, «більшовик і комуніст», який очолив революційний штаб на залізничній станції. Давид спершу прихильно оцінює героя, наголошуючи, що він «міг сміливо конкурувати з моїм інженером щодо зовнішніх якостей мужчини» [7, с. 54]. Однак міркування оповідача виявилися оманливими. Порядності більшовикові бракувало. Він став безпардонно залицятися до нареченої інженера і, щоб прибрати конкурента, оголосив військовий стан, наказав здати зброю. Внаслідок його рішень перед судом військового трибуналу постав інженер і був засуджений на смерть за зберігання зброї, «знайденої» в його помешканні. Давид робить акцент на тому, як змінився начальник штабу: «Я не впізнавав



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы