Читать статья по английскому: "Дискурсивні особливості сучасних німецькомовних оповідань (на прикладі оповідань Інгеборг Бахманн)" Страница 2

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Предметом дослідження виступають дискурсивні фрагменти оповідань Інгеборг Бахманн зі збірок «Das dreißigste Jahr» та «Simultan».

Виклад основного матеріалу дослідження. За твердженням Я. Бондаренко, дискурс художнього тексту містить ті зразки самооцінки, крайніми полюсами якої є самоствердження та самозасудження. Саме ці полюси регулюють вибір тих чи інших засобів вираження власних думок особистостей [3, с. 46]. У структурі оповідань стереотипність персонажного дискурсу є своєрідним орієнтиром, що вказує на психологічний тип персонажа як мовної особистості. Діалог в оповіданнях свідчить про закономірності використання особистісного стилю спілкування, комунікативні преференції та способи вирішення конфліктів. Прямий мовленнєвий контакт у текстах оповідань - це віддзеркалення індивідуальної сфери життєдіяльності індивіда: когнітивної - знання, погляди, установи та упередження, акціональної - індивідуальні способи дії, соматичної - фізичні та психічні стани індивіда, позиційної - це соціальні та ситуативні ролі і позиції [2, с. 136].

Серед мовленнєвого потоку персонажного мовлення маркованістю позначається використання персонажами у описі своїх персонажів конфліктогенних та маніпулятивних комунікативних стратегій. Конфліктогенні стратегії в оповіданнях І. Бахманн вимагають використання

таких тактик: тактики нападу, тактики втішання та тактики захисту. Прикладом тактики нападу може бути діалог Йозіпа та Марії з оповідання:

«Die Fähre»:

«Es ist spät». Seine Stimme ist voll Vorwurf.

«Du fährst nicht mehr?»

«Ich weiß nicht», erwider er. «Wo willst du noch hin?». Er ist von fremder Unerbittlichkeit beherrscht [7, c. 12].

Поромник Йозіп, використовуючи прості непоширенні речення, чітко скеровує ситуацію у свій власний бік, уступаючи першим у розмову без привітань чи ввідних питань, робить зауваження Марії, що вже пізня година і це не ли - чить молодій дівчині в такий час самій їхати до панського будинку. Відповідаючи на запитання Марії, він також використовує просте непошире - не речення. Такий синтаксис характеризується скутістю, де адресант не може знайти потрібних слів. Також цей тип висловлення відзначається м’якістю і не є потенційним провокатором.

Інший випадок: «Sie müssen mir einen Schein schreiben», sagte der Mann und sah den Doktor aus entzündeten Augen an. «Meine Augen tun mir verdammt weh. «Das werde ich nicht tun», sagte der Doktor, deutlich, jedes Wort betonend. «Warum besuchen Sie Ihre Frau nicht? - Warum besuchen Sie Ihre Frau nicht im Krankenhaus!» schrie der Doktor….» [7, с. 66]. Ситуація описуваного діалогу розгортається у квартирі зварника, який, знайшовши книгу з філософським змістом, забуває про все на світі, роботу, сім’ю й лише зацікавлений пошуком сенсу життя. Маючи хвору дружину, він зовсім не переймається її здоров’ям, а лише лежить у ліжку й читає. Лікар сам приходить до чоловіка, щоб запитати, у чому справа. Замість привітання чоловік наказує лікарю виписати йому листок непрацездатності, тому що в нього болять очі, а зварнику із хворими очима тяжко працювати.

Речення підсилюється використанням модального дієслова «müssen» та прислівника «verdammt», що надає репліці відтінку розмовного мовлення. Комунікативна мета чоловіка - отримати листок непрацездатності, але його ма - ніпулятивна стратегія не мала результату, адже коротка репліка-відповідь лікаря «Das werde ich nicht tun» має відтінок упевненості, до того ж лікар сам зразу переходить у наступ, використовуючи повтор у питальних реченнях.


Интересная статья: Основы написания курсовой работы