Читать статья по психологии: "Емпатія як один із факторів успішної професійної діяльності фармацевтів" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

При роботі в системі «людина-людина» психофізіологія відходить на другий план, і більш значущими стають особистісні якості: комунікабельність, тривожність, стриманість, поступливість, гнучкість, витриманість, доброзичливість тощо.

За запропонованою Є.О. Клімовим класифікації професія фармацевта відноситься до соціономічного типу [3], так як її основу складають відносини «фармацевт-покупець», які представляють собою досить складне явище, що складається з багатьох різнобічних компонентів професійного, морально-етичного, естетичного, економічного та юридичного характеру. Однією із головних професійно важливих якостей фахівця фармацевтичної галузі є емпатія, тобто здатність до співпереживання, розділення почуттів чи переживань іншої людини, спроба стати на позицію партнера по спілкуванню.

Вивченням емпатії, як професійно важливої якості займалися Ф.А. Ахмедшіна, С.Б. Борисенко, Р.Б. Карамуратова, Г.Ф. Михальченко, А.Ф. Тимохіна, О.І. Цвєткова, В.В. Бойко, І.М. Юсупов, М.Л. Бутовська та інші.

Як психологічний механізм емпатія досліджувалась в роботах Н.Л. Бенеш, А.А. Бодальова, В.В. Бойко, В.М. Вартанян, В.К. Вілюнас, Ю.Б. Гіппенрейтер, Д.М. Даудова, А.Н. Насіфуліной, А.В. Петровського, С.А. Щебетенко, І.М. Юсупова та ін.

Точку зору про осягнення емоційного стану партнера по спілкуванню, його переживань, як умови ефективної взаємодії розділяють Г.П. Гаврилова, М.І. Енікєєв, Я.Л. Коломенський, В.А. Лабунська, Л.А. Петровська, Т.В. Романова, Т. Шибутані та ін., які розглядають цю якість як емоційне прилучення до переживань іншого, як здатність найбільш адекватно відгукуватися на чужі переживання.

На даний момент у психологічній літературі не існує загальноприйнятого розуміння поняття емпатії.

В зарубіжних дослідженнях існують наступні найбільш розповсюдженні чотири значення емпатії: 1) здатність проникати в психіку іншого, розуміти його емоційний стан та передбачати його поведінкові реакції, а також здатність співпереживати (Шибутіані, Герней, Махоні, Сперофф, Уілмер та ін.); 2) відчуття тих подій, які відбуваються, відчуття об’єкта мистецтва, природи, вид чуттєвого пізнання об’єкта через проекцію та ідентифікацію (Біре, Арлоу та ін.); 3) афективний зв’язок з іншою людиною, переживання стану іншого чи групи людей (Адерман, Брем, Катц, Бергер та ін.); 4) якість психотерапевта (Унал та ін.) [1].

У вітчизняній психології досліджуваний нами феномен вивчався в рамках особистісно-діяльнісного підходу, з позицій якого здатність до емпатії розглядається як продукт цілісного, морального, соціального і когнітивного розвитку особистості [Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности [Текст] / А.А. Бодалев. - Л.: ЛГУ, 1970. - 135 с.]. У вітчизняній психології також досліджується когнітивна та емотивна (афективна) емпатія, але, на відміну від зарубіжних напрямків досліджень, між ними немає протиставлення. Емпатія є єдністю когнітивного та афективного компонентів. Ряд учених виділяють ще й поведінковий компонент, який передбачає активну підтримку іншого без надання допомоги.

Психолог Ю.Б. Гіппенрейтер, описуючи

Похожие работы