Читать статья по педагогике: "Шкільне лідерство та управління в Англії та Уельсі" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

статті Здійснити комплексний аналіз змісту шкільного лідерства та керівництва і визначити його вплив на удосконалення загальноосвітньої школи. Дослідити теоретичні основи освітнього лідерства та управління, проаналізувати різні моделі лідерства, а також описані докази їх відносної ефективності в розвитку успішних шкіл. Виклад основного матеріалу На початку 21 століття виникає великий інтерес до освітнього лідерства. Це пояснюється поширеним переконанням про те, що якість лідерства впливає на результати самої школи та успішність учня. У багатьох країнах світу визнано, що школи потребують дієвих лідерів для забезпечення найкращого навчання для своїх учнів. Оскільки світова економіка набирає обертів, все більше урядів визнають, що їхнім основним капіталом є люди, а конкурентоспроможність залежить значною мірою від розвитку висококваліфікованої робочої сили. Для цього потрібні кваліфіковані вчителі, для яких, своєю чергою, необхідне лідерство висококваліфікованих керівників та підтримка керівників вищої і середньої ланок [8].

Нові форми автономного навчання. Поява нових форм навчання в 21 столітті сприяла поширенню тенденції до реалізації феномену «обмежена автономія». У 2000 році попередній лейбористський уряд запровадив функціонування навчальних закладів «академія». Це були спонсоровані школи, які працювали як благодійні організації на основі «погодження про фінансування» з центральним урядом, не маючи офіційного зв’язку з місцевою владою. Таких навчальних закладів було 203, створених здебільшого в неблагополучних районах, які були названі міністрами уряду як «незалежні державні школи» [16, с. 564].

Новий уряд Консервативно-ліберальної демократичної коаліції розширив цю концепцію, і до вересня 2012 року було створено 2300 академій [21, с. 701-711]. Існував потужний стимул для шкіл, які хотіли отримати статус академії, оскільки вони отримували додаткове фінансування із місцевих бюджетів. У 2015 році Консерватори повідомили про плани до 2020 року, згідно з якими всі школи повинні стати академічними, однак всі вчителі і політики були категорично проти цього і це завдання стало необов’язковим для виконання. Коаліційний уряд також запровадив нову категорію, яка називається «безоплатні школи», створену батьками, вчителями чи іншими групами, але фінансовану урядом [16, с. 564].

Академіям та безоплатним школам не потрібно дотримуватися вимог національної навчальної програми, але вони, як і колись, все ще беруть участь в процесі державного інспектування. Вони повинні викладати широкий та збалансований навчальний план, включаючи англійську мову, математику, природничі науки та релігію.

Введення цих нових форм організації шкільництва супроводжувалося політичною риторикою про їхню популярність та цінність. М. Гоув, колишній державний секретар з питань освіти, заявив, що «велика свобода та автономія для лідерів шкіл - це шлях до справжньої та стійкої реформи школи» [17, с. 3]. Однак ця вимога заперечується вченими. Р. Глеттер заявляє, що, «незважаючи на настирливий та зростаючий акцентна автономії, більшість шкільних практиків вважають, що вони значно обмежені державними вимогами» [16, с. 564]. Вони стверджують, що це частково пояснюється характером шкільної автономії, яка з 1988 року була зосереджена на делегуванні