(Назад)
(Cкачать работу)Реферат на тему:
Джерелознавство. Революційні організації в російському війську в Україні та їх програмно-політичні документи
Перша половина XIX ст. стала для України І Росії періодом народження не тільки нових визвольних ідей, а й нових антицаристських виступів. Ніби на противагу так званому охоронному напряму в російській суспільно-політичній думці, представленому насамперед Миколою Карамзіним, у російському війську виникли повстанські таємні організації, що формулювали завдання повалення царизму та ліквідації кріпосного права. Вважається, що на формування в Росії таких крайньо радикальних поглядів вплинули не так внутрішні умови життя, як зовнішні фактори, викликані зіткненням великої кількості молодих військових людей з Європою під час війни російської армії проти Наполеона.
Вже з другої половини 10-х років XIX ст. у російському армійському середовищі (та й поза військом) з'являлися такі товариства, як "Союз порятунку" чи "Товариство Істинних І вірних синів Вітчизни" (до 1818 p.), потім "Союз благоденствія" Після розпуску останнього 1821 р. утворилось "Південне товариство" в Україні, а потім — "Північне товариство" в Петербурзі. Керівником "Південного товариства" став Павло Пестель. У його середовищі було вироблено проект нового державного республіканського устрою Росії, який планували реалізувати шляхом насильницького перевороту з участю війська. Програмний документ передбачав революційну перебудову Росії І пізніше дістав назву "Руської Правди" Пестеля. Збереглося дві редакції цього документу. Перша — 1822-1823 pp. — передбачала ліквідацію самодержавства, кріпосного права І станового поділу суспільства. Проте скасування кріпацтва мало проводитись поступово при збереженні впродовж певного часу певних повинностей селян перед поміщиками, виплати оброку з тим, щоб не зменшились доходи поміщицьких господарств. Не радикально мав скасовуватись становий поділ. За дворянами, які "подали Вітчизні великі послуги", повинні були зберігатися певні привілеї.
Друга редакція "Руської Правди", написана 1824-1825 pp., відображала полівіння позиції Південного товариства. Щоправда, переробленими були перший І другий розділи, третій доведений до середини, інші — лише фрагментарно. За цією редакцією, кріпосне право підлягало негайній ліквідації. Дворяни, які б цьому перечили, підлягали арешту і найсуворіщому покаранню. Половина поміщицької землі повинна була перейти у володіння селян. Так само відмінялись усі станові права і привілеї, всі громадяни мали стати рівними перед законом. У зв'язку з цим планувалося ліквідувати станові суди і станові принципи комплектування війська. Висувалась вимога проголошення республіки. Мали бути вжиті всі заходи попередження реставрації монархії, серед них і такий, як фізичне знищення царської сім'ї.
Законодавчим органом Республіки мав стати однопалатний парламент, право вибору депутатів до якого надавалось всім громадянам, котрі досягли 20-річного віку. Не повинно було бути майнового цензу. Жінкам, однак, виборчого права не надавалось. Парламент мав називатись Народне віче.
Виконавчу владу здійснювала б Державна Дума з п'яти членів, яких вибирало Народне віче терміном на п'ять років (кожного року по одному). Член Думи п'ятого року перебування мав бути її головою, тобто