Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Революційні організації в російському війську в Україні та їх програмно-політичні документи" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Передбачалося також формування третього органу влади — Верховного Собору Із 120 пожиттєвих членів. Єдиною функцією цього органу була контрольна ("блюстительная"). Він мав стежити за точним дотриманням конституції.

Державний устрій Республіки — унітарний. Федерація не допускалась. Виняток робився лише для Польщі, якій надавалось право відокремлення. Передбачалося, що Польща візьме участь у революційному перевороті за сценарієм таємного війського товариства.

Україні, як і Іншим національним територіям, за проектом П.Пестеля ("Руської Правди"), навіть права на автономію не передбачалось. Зберігалось велике поміщицьке землеволодіння.

За розробленим Північним товариством програмним документом, що мав назву "Конституція", Росія мала стати конституційною монархією, але з федеративним устроєм за територіальною, а не за національною ознакою. При конституційному монархові мав Існувати двопалатний парламент, в якому роль верховної палати виконувала б Державна Дума, нижньої — палата виборних депутатів. Разом обидві палати становили б Народне віче. Право виборів мало надаватися громадянам з високим майновим цензом. Виконавчу владу очолив би Імператор, якому встановлювався високий посадовий оклад. Імператор міг користуватись правом "суспенсивного вето" — повернення прийнятого закону для повторного розгляду.

Обидва проекти декларували загальногромадянські свободи: слова, друку, зборів, віросповідання, місця проживання та ін.

Учасники військових таємних революційних товариств, котрі підняли повстання проти царизму в грудні 1825 р. ("Північне товариство" — 14 грудня, "Південне товариство" — 29 грудня), дістали назву декабристів. Повстання були жорстоко придушені. П'ятьох керівників — Пестеля, Рилєєва, С.Муравйова-Апостола, Бестужева-Рюміна І Каховського — повісили. В Сибір на каторгу І поселення відправлено 121 учасника, 1 тис. солдатів прогнано через стрій, понад 2 тис. відіслано на кавказьку війну тощо.

Значно впливала на Україну діяльність інших російських товариств. Неодноразово вона мала і негативне значення, як, наприклад, слов'янофілів. Найвпливовіші з них — І.Аксаков, автор праці "Об основных началах русской истории", І.Кіреєвський, автор книжки "Девятнадцатый век", А.Хомяков, який написав праці "О старом и новом", "Записки о всемирной истории", а також Ю.Самарій, О.Кошелєв, І.Бєляєв та ін. Вони критикували кріпацтво, самодержавну сваволю, але при цьому проповідували необхідність для Росії мудрого царя, котрий би об'єднав усі слов'янські народи. Зрозуміло, українців серед слов'янських народів слов'янофіли не хотіли бачити.

Запорукою благополучного Існування Росії вважали збереження її самобутності, що виявлялася у патріархальній селянській общині, панівному становищі дворянства, православ'я і запереченні не тільки революційних ідей, а й європейських мод. При цьому слов'янофіли протиставляли історію Росії Історії Заходу. Розуміли необхідність скасування кріпацтва, але виступали за те, щоб таке скасування було проведене зверху. Реформи Петра І, як правило, осуджували, ідеалізували допетрівську Русь, хоч усвідомлювали необхідність для Росії розвитку промисловості й торгівлі.

Близькими до слов'янофілів у поглядах на

Похожие работы