(Назад)
(Cкачать работу)Росії окремі важливі питання державного життя регулювались документами, що мали назву законів. Особливе значення для життя сільських громад мав, наприклад, прийнятий 1866 р. "Громадський закон для Галичини", що регулював порядок виборів громадських рад та сільської старшини: війта, підвійта, присяжних, обов'язки сільських громадських "урядів'', принципи ведення громадського маєтку, організації служби правопорядку, оплати податків, дорожніх робіт, діяльності школи, соціального забезпечення одиноких, престарілих, калік, сиріт та Ін. "Громадський закон" 1866 р. пережив Австрію і функціонував майже у незмінному вигляді аж до 1933 p., коли за реформою громадського самоуправління значна кількість обов'язків сільських громад була передана у відання так званих збірних гмін (gіmn zbiorowych).
Правно-регулюючу роль виконували різноманітні "Положення" в Росії та ординації в Австрії, а потім і в Польщі. Так, з метою втілення у життя реформи 1861р. було прийнято 19 положень, що мали регулювати окремі сфери життя: "Загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності", "Місцеве положення про посімейне влаштування селян", "Положення про губернські і повітові земські установи" (1864), "Положення про земські установи" (1890), "Положення про вибори в Державну Думу" (1906) та Ін. В Австрії акти, що називалися ординації, регулювали головно різні вибори: до громадських рад, до повітових І міських, до Крайових сеймів, а також до Державної Ради Австрії, в Угорщині — до Державної Ради Угорщини. (Після 1866 p., коли Австрійська Габсбурзька імперія перетворилася в дуалістичну державу Австро-Угорщину, в ній стало два парламенти І два уряди. Спільними були тільки цісар, котрий був одночасно королем Угорщини, І два міністри: військових та Іноземних справ, які були членами обох урядів). Поряд з названими актами правно-регулюючу силу мало багато документів, що видавалися під іншими назвами: регламенти, постанови (установлення), статути, табелі, циркуляри, а нерідко просто резолюції монархів. Загальнодержавне значення мали "Генеральний регламент" Петра І, що визначав принципи діяльності колегій, так само прийнятий за Петра І "Табель про ранги" (1722), який встановлював 14 чинів цивільної та військової служби (шість нижніх обер-офіцерських, чотири штаб-офщерські і чотири вищі генеральські) І в основі залишався діючим у царській Росії аж до краху монархії.
Документом, що мав назву "Учреждение для управления губерний Всероссийской империи", прийнятим 1775 р., регулювалась діяльність губернаторів і губернських управлінь. "Учреждение..." визначало структуру управління в губерніях, штати, чини, права й обов'язки При цьому були розписані також структури повітових управлінь, їх штати.
В 1782 р. був прийнятий "Устав благочиния" (статут), що визначав форму правління у містах губернських І повітових. Орган управління мав назву управа благочиния. В губернських містах її очолював полщ-мейстр, у повітах — городничий. "Уставом..." (статутом) 1864р. у Росії впроваджувалась судова реформа, 1874 р. — військова.
У другій половині XIX ст. статути стали масовими документами як в Росії, так і в Австрії. Вони складалися І кожного разу затверджувалися урядовими органами чи відхилялися. Схвалення статуту було обов'язковою умовою реєстрації підприємства, товариства, акціонерної спілки тощо. Затверджуючи
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы