Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Літературні твори. Пам'ятки публіцистики. Агіографічна література" Страница 6

(Назад) (Cкачать работу)

Допускають, що "Слово о погибелі Руської землі" певною мірою відносилось до особи Олександра Невського, хоч в загальному, за списком XV ст., сюжет цього зв'язку не зберіг. Проте у пізнішому списку (XVII ст.) прямо зазначалось, що "Слово о погибелі Руської землі" — це "Повесть о князе велице о Александре Ярославичс".

Є певне перегукування патріотичних І художніх мотивів між "Словом о полку Ігоревім" і "Словом о погибелі Руської землі", які розділяв період 40-55 років. Культурні традиції, що вироблялися в межах Київської Русі Х-ХІІ ст., у XIII ст. ще не були втрачені, даючи про себе знати в літературній творчості.

Це засвідчують також окремі літературні пам'ятки з XV ст., серед яких особливо цікавий український переклад "Сказанія про Мамаєве побоїще". Ця повість, можливо, написана в стінах Троще-Серпєвого монастиря на початку XV ст. між 1406-1434 pp. Потім її багато разів переписували. До нашого часу дійшло близько 100 списків з XVI-XVIIcт. Перший список був виконаний церковнослов'янською мовою. Ось один із фрагментів повісті: "Иже есть воєвода некто прийде с литовскими князи именем Димитрей Боброк, родом земли волынския еже нарочыт бысть полководец всеми урядища полцы и ставиша по достоянию ели- ч ко где кому подобает стояти. Князь же великий Димитрей поим брата своего князя Володимера и литовские и вси рустии князи и воеводы и выехоша на высоко место и виде образ Христов иже сут воображен во христианских знаменних аки нския светилницы светяшесь, яко облацы и тихо трепещут, хотят промолвити..." (передано в сучасній російській транскрипції) У багатьох моментах твір детально описує Історичні події, виряджання Мамая проти Русі, підготовку походу Дмитрія Донського, Імена воєвод. Є опис Москви, Кремля, Троще-Сергієвого монастиря, доріг.

Цікаво, що крім багатьох пізніших російських переробок залишились І українські. Один з перекладів опублікований у томі "Українська література X1V-XVI ст." (К., 1988. С.378-395). Перший розділ перекладу "Повість о царях татарських, як довго над Руссю панували, І о пришестви Мамаевом в Руськую землю на Великого князя Дмитрія" цілком самостійний, тобто написаний оригінальне. В ньому розповідається про завоювання Русі татарами після 1237 р. Від того часу "през літ полтораста, князі рускиї татаром голдовали, І царі татарскиї, єдин по другом наступаючи, своїх баскаков, альбо отаманов, то есть старост, над Руссю постановляли. Которш сидячи в Русі, дань од Русі вибирали, суди судили І, як хотіли, розказовали. Од царей теж татарських І князі руськиї ставляни бували". Так, зазначається, було до 1381 р. (6889р.), поки руськиї князі не розбили Мамая на Куликовому полі. Розповідається про царевбивства в Золотій Орді, як вбивав брат брата, син батька, починаючи від Батия І аж до Мамая, який 6869 р. (1361 р.) вбив сина царя Хадира, що після замордованя свого батька (Ходира) "ледве седмь дній вибуши, от царя темника Мамая був вигнаний І забитий року 6869 (1361)".

Саме в цьому, зовсім не перекладному, а самостійному розділі простежуємо дуже близьку до сучасної українську мову: "Той безбожний цар Мамай, розпитавши у своїх совітників о Батиї, як землю Руськую повоевав, князей позабивав, городи попустошив І под свою владу подбив, сам той Мамай еще барзо научен от

Похожие работы