Читать реферат по ценным бумагам, рынку ценных бумаг: "Індустрія цінних паперів" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

і якістю, інвестори намагаються обумовити майбутню прибутковість підприємства. Чекання й оцінки інвесторів виражаються у вартості цінних паперів і, фактично, управляють інвестиціями. Повна і зрозуміла інформація від емітента про свою діяльність є підгрунтям для прийняття інвесторами рішень щодо інвестицій. Інвестор не віддасть своїх грошей туди, де від нього приховують інформацію.

Інвестуючи кошти у цінні папери, інвестори виконують макроекономічну функцію перерозподілу капіталів від одних підприємств на користь інших, з їх точки зору, більш прибуткових підприємств або, навіть, на користь інших галузей економіки. Таким чином відбувається так зване ринкове саморегулювання. Керуючись прагматичними інтересами, інвестор забезпечує своїми коштами розвиток перспективних підприємств, галузей і в цілому всієї економіки країни.

Отже, з одного боку, маємо емітентів цінних паперів, які бажають залучити кошти, а з іншого - інвесторів, які намагаються отримати певні доходи від інвестування своїх коштів у цінні папери. Простота зазначених вище мотивів у емітентів і інвесторів лише вдавана.

По-перше, з метою розширення виробництва, випуску нової продукції, заміни технологій або ж для іншої мети підприємство має декілька можливих шляхів залучення коштів. Для цього, наприклад, підприємство може реінвестувати у виробництво власний прибуток, або отримати передплату коштів під випуск нової продукції, або отримати держзамовлення, або отримати субсидію від держави, або залучити кошти у вигляді, так званих, прямих інвестицій від одного з співвласників підприємства, або отримати кредит в банку, або випустити цінні папери, тощо.

Таким чином, цінні папери для підприємства не єдиний шлях отримати бажані кошти. Найбільш бажаними є отримання передплати коштів або держзамовлення. Підприємству необхідно економічно обгрунтувати доцільність випуску цінних паперів. В країнах із розвинутою економікою обрання підприємствами шляху “банківського кредиту” чи шляху “цінних паперів” залежить від економічного розрахунку витрат, пов'язаних із виплатами за користування залученими коштами або інвесторам або банку - позичальнику. Крім того, емітенту також треба визначити, які саме цінні папери слід випускати.

Світова практика не визначає, який шлях є кращим. Він залежить від специфіки підприємства, його іміджу, споживчих характеристик продукції підприємства, податкової політики і банківських відсоткових ставок в країні, де знаходиться підприємство, та ряду інших макро- і мікро- причин. Можна навести деякі якісні характеристики шляхів залучення коштів:

нові підприємства частіше користуються банківським кредитом;у східно - Європейських країнах для залучення додаткових коштів підприємства, навіть акціонерні товариства, частіше випускають облігації;у країнах Північної Америки акціонерні товариства частіше випускають додаткові акції.

По-друге, для інвестування тимчасово вільних коштів інвестор має безліч шляхів. Він може створити нове підприємство або депонувати гроші у банк, або придбати будь-яке майно. А може взагалі нічого не робити з вільними коштами.

У країнах із розвинутою економікою та можливістю вільного переміщення капіталу існує відносний паритет прибутковості