(Назад)
(Cкачать работу)в себе окр. місцеві лекс., фонет. й грамат. елементи, дістаючи при цьому назву церковнослов’янської. Ця мова мала певні відмінності у пд., зх. (обмежено) і сх. слов’ян.
СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ, церковнослов’янізми — лексичні, фонет., фразеол. запозичення зі старослов’янської мови. Одні С. входять у лексику тієї чи ін. сучас. мови як органічна частина, інші використовуються зі стиліст. метою. Були складовою частиною давньої укр. літ. мови. Так, у «Лексіконі славеноросскому...» Памва Беринди перекладна частина містить такі С., як молчаньє, безчестіє, здравіє, блгорЂчіе, тєлєса, главы та ін. У сучасних рос. і болг. мовах чимало колишніх С. стали частиною лекс. систем і сприймаються відповідно як росіянізми і болгаризми, напр., рос. решение, значение, вражда; болг. благонадежност, благонравен, богоявление, възбуждение, достояние та ін. У новій укр. літ. мові С. уживаються переважно зі стиліст. метою. Проте можуть і не мати стиліст. навантаження: «Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять» (І. Котляревський). Багато С. є у макаронічній мові писаря Пістряка з «Конотопської відьми» Г. КвіткиОснов’яненка. Старослов’ян. джерело живило поет. мову Т. Шевченка, в якого є фонет. С. (ненарожденні), словотвірні (восхвалили), лексичні (вої, дружина, блаженний муж, ізбави, доколі) та ін. С. у Т. Шевченка вживаються для урочистого стилю, зокрема в перекладах «Давидових псалмів»: не ветхеє, не древлє слово, древо, воспою, благая, ізбави, беззаконіє, творящий та ін. Є в нього й цілі словосполучення: німим отверзуться уста; в поемі «Царі» зустрічаються й речення, але вже не з позитивним, а скоріше з негат. змістом: «Потя народ, княжну поя, Отиде в волости своя, Отиде с шумом». Трапляються С. і в заголовках тих творів, які були в Шевченкових руках: «І зроблю Маленьку книжечку, Хрестами і візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду Або „Три царіє со дари"». Використовував поет С. і як засіб сатири, напр., у вірші «Умре муж велій в власяниці», де вживаються і лексичні, і словотвірні, і морфологічні С. Із сучас. поетів до С. звертаються Б. Олійник («... так много записалося в поети; возлежить, мста, благовісний, власть), Л. Костенко (зокрема, в поемі «Маруся Чурай»). Використана література:
Селищев А. М. Старославян. язык, ч. 1 — 2. М., 1981 — 52;Мейе А. Общеславян. язык. М., 1981;Вайан А. Руководство по старославян. языку. М., 1992;Беседина-Невзорова В. П. Старославян. язык. X., 1982;Вступ до порівн.-істор. вивчення слов’ян, мов. К., 1996;Цейтлин P. M. Лексика старославян. языка. М., 1977;Станівський М. Ф. Старослов’ян. мова. К., 1983;Бирнбаум X. Праславян. язык: достижения и проблеми в его реконструкции. М., 1987;Толстой Н. И. Старославян. язык. — Касаткин Л. Л. Церковнославян. язык. В кн.: Лингв. знциклопед. словарь. М., 1990.
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы