Читать реферат по лингвистике, филологии, языкознанию: "Старослов’янська мова – мова перших слов’янських писемних пам’яток" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

чес. і словац. мовах (чес. brada, hlava, mleko; словац. brada, hlava, vred, mleko); у східнослов’ян. мовах у цих словах виступають повноголосні форми борода, голова, молоко; праслов’ян. сполученням *tj, *dj у С. м. відповідають [шт] і [жд] (*světja > свЂшта, *vodjь > вождь, *medja > межда та ін.). Іменники, як і в сучас. укр. мові, мали сім відмінків, у т. ч. і кличний, який уживався тільки в назвах істот ч. і ж. р. За особливостями відмінювання іменники С. м. зводяться до п’яти відмін залежно від характеру основи: І — основи на -а, -йа (роука, земла); II — основи на -о, -йо (конь, поле < полjо); iii — основи на [у] (ъ; сынъ, домъ); IV — основи на i (гости, ночи); V — основи на приголосний і на у (ы; камы, телл, слово, кры — камєнє, тєлАтє, словєсє, кръвє). В усіх типах відмінювання, крім останнього, засвідчено три числа: однину, множину і двоїну. В іменниках від u-основ двоїни немає. Прикметники й займенники також мали три числа, напр.: добръ (одн.), добри (мн.), добра (дв.) — для ч. p.; добро (одн.), добра (мн.), добрЂ (дв.) — для с. p.; добра (одн.), добры (мн.), добрЂ (дв.) — для ж. p.; азъ (одн.), мы (мн.), †(дв.). Прикметники уживали в короткій (новъ) і членній (новыи) формах. Вони мали ступені порівняння, які утворювалися за допомогою суфіксів -ьш-, -Ђиш-, -аиш- (большии, свЂтьлЂиши, величаиши). Дієслівні форми поділялися на особові та іменні. Всі дієслова за їх основою належали до п’яти класів: І — основа теп. ч. дорівнює кореню: нєсх; II — основа теп. ч. закін. суфіксом -н-: съхн-єть; III — основа теп. ч. закінчується м’яким або пом’якшеним приголосним: знаıЖ — знаıєши; IV — особові закінчення починаються з -й-, крім 1-ї ос. одн. і 3-ї ос. мн.: люблıЖ — любıАть; до V класу належать атематичні дієслова быти, дати, ıасти, вЂдЂти, які не мають суфікса основи. Особові дієслова мають шість часових форм (теп. ч. — хоштЖ, майб. ч. док. і недок. — садж, сЂсти имамъ; аорист — хвалихъ, рЂхъ; імперфект — несЂахъ, перфект — далъ, -о, -а ксмь, плюсквамперфект — даль, -а, -о, бЂахъ або бЂхъ), які виступають в однині, множині й двоїні. Нак. сп. утворюється аналітичне (поєднанням частки да і форм теп. і док. майб. ч. дієслова) та синтетично (за допомогою флексій). Форми умов. сп. складаються з дієприкметника на -л- (ходилъ) і форм аориста від дієслова быти (быхъ, бы та ін.). Інфінітивна форма дієслів утворювалася за допомогою суфікса -ти (нєсти, любити), супінна — суфікса -ть (ловить, пасть). У дієприкметниках теп. ч. уживався суфікс -ы (ч. і с. p.), -Жшт- (-ашт-) (ж. р. і мн.) — нєсы, нєсЖшти, нєсЖштє; активні дієприкметники мин. ч. утворювалися від основи інфінітива за допомогою суфіксів -ъш’-, -въш’-, -ьш’- та відповідних відмінк. закінчень — нєсъши, знавъши, хождьши. Окремо виділяються активні предикат, дієприкметники, що змінюються тільки за родами й числами — нєслъ, -а, -о, -а. Пас. дієприкметники теп. ч. утворюються від основ теп. ч. дієслів недок. в. за допомогою суфіксів -ом-, -ем-, -им-: нєсомъ, знаıємъ, гонимъ; пас. дієприкметники мин. ч. мають у своєму складі суфікси -н-, -т-, -єн-: данъ, питъ, хвалєнъ. С. м., як і всім сучас. слов’ян. мовам, була властива категорія виду: носити — въносити, водити — привести. Речення поділялися на прості й складні, останні — на складносурядні й складнопідрядні. С. м., обслуговуючи різні слов’ян. народи, приймала