Читать реферат по архитектуре: "Типізація українського дерев’яного будівництва та його історичний розвиток" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

йдуть навколо цілої будови чи лише одного бабинця. Ці піддашшя завжди мають дуже гарні різьблені колонки й шестикутні отвори довгастої, витягненої в поземному напрямку форми. З таких чудових зразків відзначимо будови в селах Середня Турка на Бойківщині (1700), Торки коло Перемишля (1661), Кути Золочівського повіту (1697), Цішки (1701), Хотинець Яворівського повіту (1615), Хоросно (1615), Долина (1690), у Дрогобичі (церква Хреста та Юра), в Лишнянському монастирі (1705) та ін. Це справжні шедеври народної творчості! Будували їх майстри великого хисту та теслярської вишколеності. Про це говорять і загальні маси будов, згармонізовані в суцільну композицію, й окремі ритмічно продумані архітектурні форми, нарешті, майстерно виконані деталі. Одну таку церкву недавно перенесено до Львова.Певні відміни дають будови Буковини та Закарпаття. На цьому останньому, особливо в горах, ціле будівниче мистецтво було, занесено з Галичини, про що свідчать і самі архітектурні форми, й навіть підписи майстрів-будівничих і малярів, що приходили з Галичини, особливо в XVII — XVIII ст. Відомі навіть випадки, коли цілі будови перевозилися з Галичини. Крім згаданих уже бойківських, лемківських і гуцульських будов, тут, на румунсько-угорському пограниччі, можемо назвати два ясно окреслені типи. Перший — у Карпатах від Вижня Верецького до Волового — має типову для українського будівництва тридільність, але бабинець і середній зруб, а часами і всі три зруби, перекриті спільним дахом на чотири схили. Над бабинцем, на досить високій вежі квадратового заложення панує бароккова баня. Одначе на цій вежі, за українським звичаєм, дзвонів не чіпляють, а будують окрему дзвіницю. Більшість цих будов має навколо бабинця дуже гарні галерейки, часто поверхові, з прекрасно різьбленими колонками (Торунь, Буковець, Пилипець, Гукливе, Дашковиця). Другий тип — на Закарпатській рівнині від Хуста до Рахова — псевдоготичного характеру; наслідує форми готичних будов Угорщини й Семигорода. Хоч тут у заложенні також дотримано тридільності, та бабинець такої самої ширини, як і середній зруб, а вівтарна частина видовжена та має гранчасту форму. Особливістю цих будов є дуже висока, вузька вежа над бабинцем, завершена високим шпичастим псевдоготичним перекриттям (часто з маленькими вежками на чотирьох кутах вежі). Так само як і в попередньому типі, зустрічаються тут галерейки з гарно різьбленими колонками великої теслярської умілості (Давидове, Салдобош, Сокирниця, Шендрове, Майданка). Також і в’язання зрубів має тут велике багатство конструкції з різноманітними штучними формами замків (сполучення балок на кутах будови). Всі будови Закарпаття переважно XVIII ст. Буковину можна поділити на дві частини: один тип будов близько стоїть до Гуцульщини, другий спливається з будівництвом подільським. Крім того, є ще спеціальний тип церков (який деякі дослідники називали «хатнім»), що постав унаслідок чисто господарських відносин — матеріальної неспроможності бідніших осель (Ширівці Долішні, Задібровна, Трустинці на Хотинщині, Норончів, Волока та ін.). Загалом же на Буковині поширений т. зв. нормальний український тип — український тип тридольної церкви з трьома або одною банею, причому цей тип прибрав деяких питомих «буковинських» особливостей. В заложенні середній зруб здебільшого восьмикутний (Рівна, Буск,