(Назад)
(Cкачать работу)(1740-1789). Він народився в сім'ї ніжинського міщанина. Навчався в Московському університеті, потім в університеті Глазго, де здобув ступінь доктора права. Повернувшись до Москви 1867 p., обійняв посаду професора права в університеті, на якій був 20 років. Як Історик держави, виникнення останньої пов'язував з появою майнової нерівності, багатства, що є джерелом усіх достоїнств людини. Саме за допомогою "превосходного богатства" начальники варварських народів "робляться повелителями над своїми співгромадянами і утримують свою гідність І владу над всіма". Особливе місце в походженні влади Семен Десницький відводив власності на землю.
Під час підготовки "Уложения" для "Уложенной Комиссии" (1767-1768) С.Десницький подав проект "Представление об учреждении законодательной, судительной и наказательной власти в Российской империи". Проект передбачав встановлення в Росії конституційної монархії. Він складався з чотирьох розділів і чотирьох додатків. Розділи мали такий зміст:
Перший — законодавчу владу мали представляти монарх і виборний за майновим цензом Сенат з 600-800 депутатів.
Другий — Судова влада має бути відокремленою від адміністративної, судді повинні бути незалежними І незмінними, суд — гласним з адвокатами, присяжними засідателями. Всі громадяни перед судом рівні, а дворяни привілеями не користуються.
Третій — для адміністративної влади і структури управління пропонувалось створити спеціальні суди, які розглядали б скарги на чиновників, воєвод, губернаторів.
Четвертий — вмотивовував необхідність запровадження міського самоврядування.
В першому додатку "О нижнем роде" Десницький виступив за обмеження кріпосного права. Для катерининського часу це були достатньо революційні Ідеї. Але Катерина II тоді ще бавилась у "просвещенного монарха1'. Обійшлося без наслідків для вченого-рсформатора.
Звичайно, не всі служителі православ'я, які потрапили з України в Росію чи Інші краї, забували про рідний край. Один з них — Григорій Кониський, в чернецтві Георгій (1717-1795), родом з Ніжина. Закінчив Київську академію І залишився її викладачем, а 1751 р. став її ректором; 1755 — білоруським єпископом, аз 1783 р. — єрхієпископом. Григорію Кониському приписують авторство "Історії Русів", твору, пройнятого великою любов'ю до України, філософськими роздумами про її Історичну долю та її майбутнє.
Отже, твори публіцистів XVIII ст., котрі вийшли з України, відображають не так самі події, як Ідеї, що їх породжувала історична дійсність. Водночас у долі Туптала, Яворського, Прокоповича та інших віддзеркалювалась доля України XVIII ст., яку все більше полишала власна духовна еліта, перебігаючи до табору її ж гнобителів.
Умовно до плеяди прогресивних публіцистів і реформаторів Росії кінця XVIII ст. можна віднести видатного українського вченого, Ініціатора заснування Харківського університету Василя Назаровича Каразша (1773-1842). В молоді роки він склав кілька ліберальних проектів реформування системи державного устрою Росії й економічних відносин, які, однак, не були прийняті, а їх автор зазнав переслідувань. У наступному, XIX ст., Василь Каразін змирився з існуючими порядками в Росії і навіть виступив за їх збереження. В Історії української науки В.Каразін залишив помітну спадщину насамперед як учений-природничник та інженер.
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы