після Переяславської Ради Києво-Печерський архімандрит благословляє символ "общерусскости" "Синопсис", а трохи більше як через півстоліття після тієї Ради києво-печерська братія із захопленням і майже одностайно проголошувала анафему Івану Мазепі.
Не залишився вільним від такого "великодержавного" бачення своєї вітчизни і Феофан Прокопович (народився 1681 р. у сім'ї київського торговця. Після закінчення Київської академії вчився в Польщі та Римському колегіумі. В 1704 р. повернувся до Києва, де став професором піїтики І риторики Київської академії, а з 1711 р. — ректором). Після перемоги Петра І під Полтавою Прокопович створив Патріотичну оду на честь Петра — "Епінікіон". Вона була написана українською мовою, але вихваляла російського царя.
Страх не может Роси сил храбрих сотерти Не боїться, не радить о видимой смерти. Но єгда тя, о царю І воїне сильний, Узрі посредь огня, об'ять ю страх зільний
З позицій російського царя дивився Ф.Прокопович на запорізьких козаків, які, виявляється, "обмануті своїми гетьманами" і повинні просити милості у царя.
... Атамани І гетьмани,
Попал я в ваші обмани
Пропадіть ви за пороги,
Лиш би не збиться з дороги...
Прогнівил я самодержця з малорузсудного серця
Да мой же в том разум твердий,
Что Бог І цар милосердний.
Государ гнів свій оставить.
І Бог мене не оставить.
Викликаючи 1716р. Феофана Прокоповича до Москви, Петро І вже мав готового прислужника. І цар не помилився. Як архієпископ Новгородський, один з керівників Синоду Ф.Прокопович всю силу публіцистичного таланту, всі здібності віддає на службу зміцнення самодержавної влади царя, досягнення Російською державою певних успіхів на шляху реформ, освіти, самодержавного правопорядку.
У працях "Слово на день Олександра Невського", "Слово про владу і честь царів", також у "Проповіді при похороні Петра І" Прокопович виступає прихильником необмеженої царської влади. Найголовніші праці Ф.Прокоповича "Правда волі монаршої" та "Духовний регламент". У першій він обґрунтовував петровський указ про престолонаступництво. Для своїх доводів використовував аргументи теорії природного права, "загального блага", договірного походження держави. Абсолютна монархія, що найкраще відповідає її інтересам, є Богом схваленою. "Духовний регламент" був покликаний довести правильність усунення патріаршества, створення Синоду і підпорядкування церкви владі царя
З позицій Інтересів Російської держави творчість І діяльність Феофана Прокоповича дуже корисна. Для України ж вона об'єктивно несла втрату вже до Петра І деформованої державності.
У XVIII ст. Росія знала багатьох публіцистів, твори яких критично або й взагалі негативно відгукувались про російський суспільний лад, свавілля самодержавства, а особливо на кріпацтво. Назвемо Івана Посошко-ва (1652-1726), автора твору "Книга о скудости и богатстве", Олексія Поленова (1738-1816), автора праці "О крепостном состоянии крестьян в России", Олександра Радіщева, автора знаменитого "Путешествия из Петербурга в Москву" та інших праць, Миколи Новікова (1744-1818), видавця "Трутня", "Живописца" та інших періодичних часописів. На тлі творчості цих представників передової Росії XVIII ст. почесне місце належить спадщині професора права Московського університету Семена Юхимовича Десницького
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы