Читать курсовая по литературе: "Жіночі образи Лілії Бріско та місіс Ремзі у романі Вірджинії Вулф "До маяка"" Страница 6

(Назад) (Cкачать работу)

Вулф виступила переконаною противницею письменників старшого покоління - Г. Веллса, Дж. Голсуорсі та Беннетта, котрих вона назвала "матеріалістами", оскільки їх, на думку В., цікавила "не душа, а плоть" і "вони витрачають свою непересічну майстерність і ретельність, намагаючись зробити тривіальне і проминуче справжнім і вічним"; вона протиставила їм "спіритуалістів" - Дж. Джойса, Д.Г. Лоуренса та Т.С. Еліста, котрі намагалися "наблизитися і зберегти щиріше і точніше те, що цікавить їх і керує ними" [13, c. 18].

До "спіритуалістів" Вулф відносила й себе. Для неї мистецтво - це світ емоцій, уяви, безкінечних асоціацій, це вміння передати миттєве враження, біг часу, розмаїття відчуттів; відтворити реальність - означає розкрити світ почуттів, змусити читача пройнятися настроями героїв, автора; побачити, як і вони, гру світла, почути симфонію звуків, відчути подув вітру. Кожен твір Вулф - художній експеримент. У "плинній прозі" вона відтворює рух часу, особливості сприймання життя в дитинстві, юності, в старості; накреслює контури паралельних доль людей, котрі, розвиваючись, у якийсь момент переплітаються, а потім знову розходяться. Відобразити в одній миттєвості суть буття - ось що особливо важливе для Вулф Психологізм її прози елегантний і витончений, його малюнок вибагливий.

Вулф цікавить не розвиток подій, а рух свідомості, емоцій і почуттів. Фіксація їхньої динаміки віртуозна, захоплююча у своєму розмаїтті. "Вона мріє, висуває припущення, викликає видива, але вона не створює фабули та сюжету і чи може вона створювати характери?" - запитував сучасник і шанувальник таланту Вулф письменник Е.М. Форстер. У лекції про Вулф він зазначав: "Вона любила всотувати в себе фарби, звуки, запахи, пропускала їх через свою свідомість, де вони перепліталися з її думками і спогадами, а потім знову витягувала на світло, водячи пером по папері... Так самовіддано, як вона, вміли чи хоча б намагалися писати поодинокі... Вона була абсолютною володаркою своєї складної майстерності". Вулф уміла писати серйозно і жартівливо, вона поринала у створювану нею ілюзію, не випускаючи її структури з-під свого контролю.

Літературно-критична діяльність Вулф - один із найважливіших аспектів культурного життя Англії 10-30-х років; її резонанс відчутний і сьогодні. Внесок Вулф у формування нового художнього мислення загальновизнаний. Критична спадщина Вулф позначена неповторним чаром її витонченої особистості, проникливою силою таланту і широтою ерудиції, які проявились у глибині й оригінальності міркувань про мистецтво попередників і сучасників (статті про Д. Дефо, Д. Остін, В. Скотта, Ч. Діккенса, сестер Бронте, Д.Г. Лоуренса, Монтеск'є, М. Пруста тощо. .3 Специфіка творчості Вірджинії Вулф Творчість Вулф, одного з класиків світової літератури ХХ століття багатогранна: романи, есе, літературна критика, біографії, історико-культурні нариси. Творчим кредо письменниці було подолання умовних меж жанрів і створення нових модифікацій і художніх форм. У цьому змісті Вулф є знаковою фігурою для культури ХХ та ХХІ століть.

В. Вулф об’явила себе противницею реалізму. В ряді літературних статей вона відверто висловлюється проти реалізму та реалістів свого часу.

Похожие работы